Два квитки на "Анну Кареніну"

Після знайомства з братом Аріни, Арнольд Борисович остаточно усвідомив, що геть не має шансів на стосунки з прекрасною аспіранткою. Адже вона так наполегливо звертала його увагу на дівчину Таню, яка також випадково опинилася у будинку Сергія. Здається, та працює менеджером. Безумовно, дівчина гарна, але така звичайна. Своїм виглядом вона нагадувала доцентові студенток, які погано підготувавшись до екзамену, намагаються виглядати яскраво аби змістити фокус уваги зі змісту на форму. Червона сукня, занадто нафарбовані очі, все це було зовсім не на його смак.

За волею обставин, під пильними поглядами аспірантки, в яких читався постійний докір, він був змушений весь вечір доглядати за Танею і приділяти увагу: наливати вино, подавати салати, цікавитися чи не зголодніла вона, чи не змерзла і чи не стане у нагоді його піджак від холоду. Збоку це могло виглядати як прояв симпатії, але за цим не стояло нічого окрім звичайної ввічливості та вихованості. Добре, що ніхто не помітив його внутрішньої напруги та ніяковіння.

***

Аріна переконувала Таню, що та склала на доцента найкраще враження, але подальших кроків він не робить виключно через свою сором’язливість. Вона казала щось про те, що сучасні жінки не повинні чекати з моря погоди й мають самостійно брати справу до власних рук, роблячи перші кроки. Зрештою, дівчина поклала перед менеджеркою два квитки на театральну постановку «Анни Кареніної» і вмовила її запросити  Арнольда Борисовича на виставу.

Таня вагалася, але все ж таки погодилася і зателефонувала до Арнольда. Він відповів, що залюбки піде з нею до театру, адже любить творчість Льва Толстого у всіх її проявах та сучасних модифікаціях. 

Аби встигнути на виставу вчасно, до театру було потрібно їхати одразу після роботи, менеджерка подумки сварила себе за те, що не встигла привести себе до ладу. Можна було хоча б взяти з собою змінний одяг до офісу і косметичку з найнеобхіднішим.

При зустрічі доцент подарував їй квіти. Вона боялася, що у своєму сірому робочому костюмчику виглядає справжньою мишею, з косметики на ній була тільки туш і прозора губна помада. Волосся було вкладене феном без особливих задумів. Але такою Тетяна сподобалася чоловікові набагато більше, аніж при першій зустрічі, хоча й зовсім не здогадувалася про це. Тоді вона виглядало хижою і водночас розгубленою. А сьогодні трохи втомленою, але впевненою, у своїй шкірі і на своєму місці. Після важкого робочого дня у неї не було сил щось з себе вдавати чи за щось перейматися. Не даремно говорять, що коли бажаєш дізнатися людину краще, з нею потрібно спілкуватися увечері, коли вона втомлюється, знімає різні соціальні маски і залишається справжньою.

Після вистави Арнольд запропонував пригостити її кавою, у вдячність за те, що вона запросила його до театру. Таня погодилася, на вулиці було трохи прохолодно, гарячого ароматного напою хотілося навіть дуже. Вони трохи пройшлися містом і завітали до невеличкої затишної кав’ярні.

— Як Ви ставитеся до вчинку Кареніної? — Аби підтримати світську бесіду, поцікавилася Таня.

— Я не засуджую її. — Зізнався доцент. — Її почуття до Вронського були настільки сильними, що виправдовували все.

— І навіть зраду чоловікові і покинутих дітей? — Здивувалася Тетяна.

— І навіть це. Так, кохання Анни було хворобливим, але сильним і відданим.

Яка рідкісна чоловіча думка, позбавлена осуду та звинувачень. Зазвичай чоловіки навпаки намагаються докорити жінкам усіма існуючими і неіснуючими вадами, постійно підозрюючи у химерних зрадах, підступній хитрій природі та хтивій натурі.

— А Ви, Таню, могли б вчинити як Анна? Поступитися високим місцем у суспільстві, втратити все, включаючи повагу знайомих аби отримати кохання?

— Я навіть не знаю. — Не стала лукавити дівчина. — Зовсім у цьому не впевнена…

Доцент мовчки похитав головою, літаючи десь у власних думках. Тим часом Тетяна неспішно пила каву й дивилася у вікно.

— Вся справа в тому, — повернувся Арнольд на грішну землю, — що Кареніна одна з небагатьох всесвітньовідомих літературних героїнь, яка ніколи не намагалася купити кохання, навпаки вона була ладна пожертвувати усім заради нього. Інші ж намагалися купити його у вигідному комплекті зі статусом, статками та місцем під сонцем.

— А як Ви думаєте, кохання взагалі можливо купити?

— Я думаю, що ні. — Доцент поправив окуляри з почуттям власної самоповаги, так, ніби йому тільки що запропонували придбати кохання і він стійко відмовився.

— Я також думаю, що ні. — Посміхнулася дівчина.

Вони ще трохи погуляли містом, знову зайшли до кав`ярні, в якій замовили вже чай. Поспілкувалися на самі різні теми і, викликавши таксі, поїхали кожен до свого дому. Від сьогоднішньої зустрічі в них обох залишились непогані враження, набагато кращі, аніж від першої. Спілкування було природнім, легким, текло ніби струмок з кришталево чистою водою, а не стояло як затхле болото від якого нудить.

Звісивши всі «за» і «проти», взявши до уваги те, що синьоволосої Аріни у якості пари йому не бачити як власних вух, Арнольд вирішив наступного разу першим запросити Таню кудись. Врешті решт, вона зовсім непогана, коли одягається пристойно, а не як дешева лялька. Не дурненька, з нею є про що поговорити. А це вже важить для нього зовсім немало. Як добре, що вона тоді випадково завітала до Сергія. Інколи доля тішить нас приємними несподіванками.