Життєвий досвід та поради

В душі Тані розпочався справжній роздрайв: з одного боку вона раділа поверненню Арнольда, до того ж з такою неочікуваною пропозицією, а з іншого постійно очікувала на дзвінок від Сергія. Вона не хотіла і не могла повірити у те, що між ними все закінчилося так безглуздо. Невже та ніч зовсім нічого не зачепила, не розбурхала в ньому? Якщо він відчував хоча б маленьку часточку із всієї палітри почуттів, що пощастило пережити їй, то це просто не можливо. Звідки ж тоді у нього стільки прохолоди та байдужості до неї?

Вона навіть не могла зрозуміти навіщо мріє про нього. Ну добре, ось чисто теоретично він запропонує їй зустрічатися і що далі? Вона вийде заміж за Арнольда, а Сергія триматиме біля себе на правах коханця? Ні, таке не можливо. Чи може вона відмовить Арнольду й залишиться з Сергієм? Між іншим, не так часто в наш час роблять офіційні пропозиції створити сім`ю, щоб розкидатися ними направо і наліво. Так-так, в душі ми всі страшенно емансиповані, феміністичні, самодостатні і незалежні. На вулиці давно не дев’ятнадцяте століття, щоб незаміжня жінка почувалася людиною другого ґатунку. Але хто з нас мріє про статус вічної коханки або старої діви в безкінечних пошуках? Отож-бо й воно!

Понеділок видався для менеджерки дійсно складним. Думками вона була далека від роботи, всі її дії виконувалися на автоматі, без душі. День тривав безкінечно й вона не могла дочекатися, коли повернеться додому. Бабуся завжди була її найкращою подругою. З тих пір як загинули Таніні батьки, восьмирічна дівчинка приходила за порадою, втіхою та підтримкою тільки до Віри Павлівни. І навіть час та доросле життя не змінили цього.

Тетяна щиро не розуміла однолітків, що не цінували своїх батьків, постійно відчужувалися від них й шукали порозуміння в сумнівних компаніях. Особисто вона віддала б усе за можливість обійняти маму, притулитися до неї, розповісти про все, що відбувається у її житті. Але мама з’являлася лише зрідка у снах. Як же сильно дівчина потребувала цієї зустрічі зараз. 

***

По закінченню робочого дня, менеджерка зайшла до церкви, поставила свічки за упокій батьків та дідуся й помолилася біля ікони Спасителя, благаючи міцного здоров`я для бабусі і аби все налагодилося у її особистому житті.

Вчора онука розповіла Вірі Павлівні про пропозицію, яку зробив їй Арнольд і вони навіть відсвяткували це келихом домашнього вина. Старенька раділа, що її шанси дожити до появи правнуків зростають.

Коли дівчина повернулася додому, то вже в коридорі почула звичне: «Мий руки і сідай вечеряти». Бабуся була в гарному настрої й насипала по тарілкам гречку зі шматочками курятини та овочами.

— Зголодніла? — Запитала вона.

— Дякую, не зовсім. Але від твоєї вечері не відмовлюся, звичайно.

— От і правильно! Ти ж знаєш, що такі речі я сприймаю як особисту образу.

Таня розсміялася й обійняла її.

Вже майже доїдаючи страву, дівчина промовила:

— Ба, насправді, вчора я тобі розповіла не все.

— А я бачу це по твоєму погляду. — Посміхнулася жінка, наливаючи чай. — Ти, напевно, дізналася про вагітність?

— О, бабусю, мені так не хочеться тебе розчаровувати, але ні. Це тут зовсім не до чого, немає ніякої вагітності.

Віра Павлівна дійсно трохи засмутилася, але жодного виду не подала.

— А про що ж ти тоді змовчала? Не знала, що між нами з’явилися секрети.

— Ні, зовсім ні, не з’явилися, тільки не між нами. Просто не встигла тобі розповісти учора, до того ж хотілося трохи побути наодинці з власними думками. І знаєш, за добу я зовсім їх не переварила. Мене від них нудить.

— Тоді розповідай зараз! — З легкістю у голосі промовила старенька. — Які проблеми?

По мірі того як тривала розповідь онуки, вираз обличчя Віри Павлівни постійно змінювався. Вона то здивовано підіймала брови, то невдоволено супила їх, то мрійливо посміхалася.

— Ось і все. Тепер я навіть не знаю як мені бути далі. — Розгублено закінчила дівчина.

— Таню, я тебе уважно вислухала і хочу сказати наступне. Ти вже давно немаленька дівчина, мені запізно виховувати тебе і розповідати що таке «добре» і що таке «погано». Але я хочу, щоб ти зрозуміла: Сергію ти не потрібна. І навіть якщо він зараз би не грав у мовчанку, а наполегливо добивався твого серця, я була б категорично проти.

— Але чому?! — Така відповідь по-справжньому вразила її.

 — Бо Сергій просто розпещений грошима та можливостями чоловік. Невже ти сама цього не бачиш, доню? — Вона називала онуку донею зрідка, коли справа стосувалася дійсно задушевних розмов. — Він прийшов до вашої агенції купувати кохання за тисячу доларів, але таким як він у цьому не допоможуть навіть усі гроші світу. Бо він сам не здатен кохати.

— Я так не думаю. — Дівчині хотілося хоч якось вступитися за чоловіка, який виглядав у очах бабусі справжнім монстром.

— А я думаю. Як швидко він покинув балерину, хоча справа там дійшла ледь не до створення родини.

— Вона ж обманювала його!

— Її обман частково можна виправдати. З його статками Сергій міг легко взятися за лікування Світлани. Як душевне, так і жіноче. Якби вона дійсно була йому потрібна. Але він навіть не спробував. Можливо, у бажанні народження дітей, їм змогла б допомогти процедура ЕКО або сурогатне материнство.