П`ять років потому

Україна. Київ.

До Нового року залишалося шість годин. Тетяна закінчувала готувати салати на святковий стіл. Сьогодні до них мали завітати Аріна з Ігорем. І жінка турбувалася аби ніхто не залишився голодним. Біля неї бігала трирічна дівчинка з синьоволосою лялькою у руках.

— Віро, та не галасуй ти так, сонечко. — Ласкаво промовила вона.

Жінка назвала доньку на честь своєї бабусі Віри Павлівни, яка померла декілька років тому.

— Мамо, а це доця тьоті Аліни? — Дівчинка ще не вимовляла букву «р».

— Ні, моя люба, у тьоті Аріни ще немає діток.

— А цьому у неї волосся таке саме, як у тьоті Аліни?

— Бо їм подобаються однакові зачіски. — Викрутилася вона.

— А, злозуміло. То це моя балбі повтолює за нею?

— Так. — Розсміялася жінка. — Це твоя барбі повторює за тіткою Аріною.

— А коли моя балбі вилосте, вона такоз буде плацювати в унівелситеті? — Ледь вимовила останнє слова Вірочка.

— Звичайно, якщо захоче!

— А я буду плацювати плодавцем молозива! — Радісно закричала донечка.

Сергій заглянув до кухні:

         — Про що тут розмовляють мої улюблені принцеси?

         — Це секлет. — Дівчинка подивилася на татка і притисла маленького пальчика до рота.

         Він підхопив її на руки і підійшов дружини.

         — Як ти, не стомилася? — Турботливо запитав він, поглянувши на її округлий живіт.

         — Ні. — Посміхнулася вона у відповідь. — Все майже готово. Скоро будемо зустрічати гостей і святкувати!

         Мрія Сергія про велику родину поступово здійснювалася. Він знав, що новий рік подарує їм нове поповнення у сім`ї, а отже обов’язково буде щасливим. Як і всі наступні роки, проведені разом з коханою дружиною та дітьми.

         Канада. Оттава, штат Онтаріо

         Ось уже третій рік як Арнольд Борисович емігрував до Канади. Спочатку він їздив туди на декілька наукових конференцій. Потім отримав грант на стажування. Здібного та перспективного науковця помітили і запропонували йому залишитися викладати в університеті та проводити на його базі наукові дослідження. Він одразу ж погодився.

         За цей час він здобув собі гарну репутацію та науковий авторитет, що дійсно цінувався та визнавався у суспільстві. В особистому житті Арнольда також все було добре, адже Світлана знайшла в собі сили пробачити його, після того як змогла кардинально змінити власне життя. Вони одружилися ще в Україні і до Оттави летіли вже разом.

         Сьогодні сімейна пара раділа чудовій звістці: лікар повідомив, що процедура ЕКО пройшла успішно. Це була їх третя спроба стати батьками, нажаль перші дві закінчилися поразкою. Але вони вірили, що з Божою допомогою їм обов’язково пощастить.

         Арнольд підійшов до Світлани, яка, незважаючи на час, виглядала ще прекрасніше ніж в юності, бо почувалася щасливою. Ніжно обійняв її і прошепотів:

         — Цього разу у нас все вийде.

         — Обов’язково. — Відповіла жінка  і міцно притулилася до нього.