ПРИМІТКИ

І. Франко відносив час написання "Послання до єпископів" до першої половини 1598 р.

1 Тут названо ініціаторів Брестської унії. Михайло, арцибіскуп, — Михайло Рогоза (?— 1599), був митрополитом з 1588 р.; Потій Іпатій (1541—1613) — єпископ володимирський, з 1600 по 1613 р.

уніатський митрополит; Кирило — Кирило Терлецький (?— 1607),— єпископ пінський і турівський (з 1572 р.), а потім луцький та острозький (з 1585 р.); Леонтій — Леонтій Пельчицький, єпископ пінський і турівський (з 1585 р.); Дионисій — Дионисій Збируйський — єпископ холмський (з 1585 р.); Григорко — Григорій Заборовський, єпископ полоцький і вітебський.

2 Євангеліє від Матвія, XXVIII, 19.

3 Євангеліє від Іоанна, XV, 15.

4 Євангеліє від Матвія, XVI, 24.

5 Євангеліє від Іоанна, XII, 25.

6 Євангеліє від Матвія, XIX, 29.

7 Євангеліє від Матвія, X, 37.

8 Євангеліє від Матвія, XIX, 21.

9 Вільний переказ слів Євангелія від Матвія, XIII, 10.

10 Вільний переказ слів Євангелія від Матвія, XIII, 11—13.

11 Євангеліє від Луки, XXIV, 49.

12 Дионисій Ареопагіт — знатний афінянин, навернений у християнство Павлом ("Дії апостолів", XVII, 34), йому приписують ряд релігійних творів. Тут мається на увазі твір "Про церковну

ієрархію".

13 ...патріархи чи грецькі владики... жебраки, волоцюги, облудники! — Не маючи достатніх коштів для своїх владицтв, східні патріархи їздили на Україну і в Росію, а також посилали своїх посланців по милостиню. Часто під виглядом таких посланців виступали всілякі

пройдисвіти та авантюристи.

14 ...ксьондзе біскупе луцький...— Ідеться про К. Терлецького, див. прим. 1.

15 Никифор — протосингел (перший заступник) константинопольського патріарха, голова антиуніатського Брестського собору 1596 р., діяльний учасник Острозького вченого гуртка. Був неправдиво звинувачений у шпигунстві на користь Туреччини і кинутий до Марієнбурзької фортеці-тюрми, де й помер.

16 Євангеліє від Матвія, XIX, 27.

17 Холмський єпископ — Д. Збируйський, див. прим. 1.

18 Саксон і майдебурзьке право — зведення законоположень, якими керувалися уряди міст, котрим надавалося право самоуправління (магдебурзьке право). Тут мається на увазі, що Д.Збируйський був міщанином, можливо, лавником.

19 Пінський [єпископ] — Л. Пельчицький, див. прим. 1.

20 Євангеліє від Луки, XIV, 33.

21 Євангеліє від Марка, VIII, 38.

22 ...баламутом... Ісидором...— Ісидор (? — 1463)—грецький єпископ, потім митрополит "всієї Русі" (з 1436 р.). На Ферраро-флорентійському соборі 1440 р. згодився на унію грецької та римської

церкви, за що дістав титул кардинала.

23 Ієремія — патріарх константинопольський у 1572—1594 рр. Під час поїздки за милостинею в Москву відвідав у 1588—1589 рр. Україну, втрутився тут у церковні справи, рішуче ставши на боці братств проти місцевих ієрархів, усунув двоєженця митрополита Онисифора, встановив посаду патріаршого екзарха (намісника) тощо.

24 Євангеліє від Матвія, XII, 34.

25 Книга пророка Ісаї, І, 2.

26 Євангеліє від Матвія, VII, 15.

27 Євангеліє від Матвія, V, 29.

28 Євангеліє від Іоанна, X, 1.

29 Євангеліє від Іоанна, XIV, 15.

30 Послання Павла до галатів, І, 8.

31 Скорочена цитата із "Об'явлення Іоанна Богослова" (Апокаліпсис), XXII, 18—19.

32 Послання Павла до филип'ян, III, 17—19.

33 Це сказав не Павло, а Петро в Першому посланні, IV, 5.

34 Євангеліє від Іоанна, І, 12—13.

35 Яків та Ісав — біблійні персонажі, сини Ісаака та Ревекки; старший син Ісав продав братові Якову своє первородство за хліб і сочевичну юшку (Буття, XXV, 29—34).

36 Євангеліє від Луки, XVI, 15.

37 Григорій (Чудотворець, ? — 270 рр. н. е.)—єпископ Неокесарії, автор ряду богословських книг; Василій Великий (329—378) — християнський богослов; Златоустий Іоанн (347—407) — богослов, автор багатьох проповідей, книги "Про священство" та ін.

38 Послання Павла до галатів, III, 27.

39 Євангеліє від Луки, XXII, 27.

40 Євангеліє від Луки, IX, 48.

41 Анна — за євангельською легендою, іудейський первосвященик, тесть Каіафи, який судив Христа. Каіафа — призвісько іудейського первосященика Иосифа, поставленого римською владою. Він порадив покарати Христа смертю, брав участь у суді над ним, переслідував його послідовників.

42 Пілат Понтійський — римський намісник Іудеї, затвердив смертний вирок Христу. Ірод Великий (73—4 рр. до н. е.) — цар іудейський, відзначався жорстокістю, за євангельською легендою, в його правління народився Христос.

43 Дії апостолів, XX, 28.

44 Дії апостолів, XX, 29.

45 Перше послання Павла до Тимофія, III, 2—7.

46 Подальша повість про напад римокатоликів на Афон не належить перу І.Вишенського, він виписав її з якоїсь старослов'янської книги, додавши свої супровідні вставки.

47 Матеолог Михайло — візантійський імператор Михайло VIII Палеолог (царював з 1259 по 1282 р.); Калойян (Камен)—болгарський цар з 1196 по 1207 р. В описі, який тут подається, змішано події, пов'язані з прийняттям унії візантійським імператором Михайлом Палеологом (6 червня 1272 р.), і події т. зв. Четвертого хрестового походу в час царювання Калойяна. Напад на Афон та землетрус, описаний тут, був за Михайла Палеолога — це він воював, а потім укладав мир з латинцями.

48 Пропондія (Пропонтида) — Мармурове море; Фракія — історична область на сході Балканського півострова між Егейським, Чорним та Мармуровим морями; Феталія Фессалія, область на півночі Греції в басейні р. Пенея; Ахаїя — давня назва північної приморської області Пелопоннеса (Греція). Пелоповий острів — це півострів Пелопоннес.

49 Послання Павла до римлян, XII, 19.

50 Георгій Зограф — монастир на північно-західному схилі Афона. За легендою, в цьому монастирі образ великомученика Георгія сам по собі написався на дошці, тому Георгія назвали Зографом, тобто живописним.