Посмішки тисячі тіней

Погляд тіней

 

Тихий день добігав кінця. Сонце повільно спускалось за небосхил плекаючи своїми промінчиками полумяне листя дерев, які стояли ніби смолоскипи, обабіч річки, що несла свої води в незвідану далечінь. Колись могутня ріка з часом втратила свою силу і стала маленькою річечкою, вона ніби древній воїн, що дихає мудрістю прожитих століть.

  Люди повільно йдуть з роботи, закінчивши всі справи, щоб завтра знову почати нескінченний лімб пустого існування звичайної людини. Вони, нажаль загнадто заклопотані буденністю щоб знайти себе та свою сутність. Згадати батьків своїх батьків. Вони дуже цікаві створіння, і наскільки цікаві, настільки і дивні. Це мені нагадує снування сліпих кошенят, які тикаються своїми носиками у все що завгодно, і тільки зазнавши болі отримують розуміння.

Він сидів на даху девятиповерхового будинку в невеликому містечку на сході Європи і споглядав на захід Сонця, Творця небесного, як воно наливається кровю, повільно, ніби безсилий Фенікс зникає за небосхилом, щоб народитися знову. Бог покидає цю землю, лишаючи свою владу Нам, тим кого називають молодшими богами світу.

     Ну що ж, останні промінчики світла покинули цей світ, лишилось лише холодне місячне сяйво, що належить Тоту. Він не підвладний ні Богу, ні його сину, що колись спускався до земних створінь-людей.  Хм як дивно, вбити того хто намагався допомогти, чи можливо це лише маленька вигадка написана рукою смертного? Такий собі жарт довжиною в кілька тисячоліть. Але з іншого боку хто Я такий що б похитнути ВАШІ ілюзії світосприйняття. Ви звикли жити в в комфортній кришталевій кулі наповненій брехливими сніжинками, яку час відчасу струшують, щоб подарувати Вам “диво”. Слуги того самого світлого Бога, творця Вашого, забирають у вас останнє, плюючи на закони та канони, що за їхніми словами віднайшов їх покровитель.

Ви навіть не уявляєте наскільки нудно спостерігати як пастухи стрижуть овець від імені Царя.

       На жаль і в цьому світі мені випала доля німого мудреця. Дуже дивно коли все розумієш, і нічого не можеш розповісти лише тому, що тебе не чують.

Я вже змирився зі своєю долею, і пропоную вам з нею змиритись, ну а тим хто хоче бути зрячим серед сліпих, можу сказати наступне:

Споглядаючи світло, не цурайтеся темряви

Творячи добро, памятайте про зло.

Вірячи в Бога, памятайте про Диявола

З часом ви зрозумієте мене та мої слова.... З часом....




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше