Цвіт Осики

Моя історія - це історія випадку, збігу обставин можливостей вірогідного буття розвитку всесвіту, історія спалахів та вибухів ненависті до всього сущого в цьому світі. Я пізнавав його саме так, в кожного з нас свій шлях пізнання. Пізнавав зазнаючи пекельної болі. Я частина заповіту даного в темряві весняної ночі, тими хто темніший нічної пітьми. Був породжений в дикому танці полум’я з пекла, що здіймалося до самих небес, спалюючи ворота Едему.

З того часу пройшло мільйони років….

…. Мені страшно, я бачу його,..

Сяйво теплою рікою заполонило все довкола, темрява відступила далеко за горизонт, а разом з нею і моя сила….

Він схожий на нерушиму скелю справедливості, з закривавленими немов у м’ясника руками, розправлявся з тими, хто  ще кілька миттєвостей тому стояв поряд… Його бліда мантія судді цього світу була схожа  на закривавлене багряне місиво крові та землі .

     Сонце поволі підіймалось все вище, мої чорні лати ставали нестерпно гарячими, ніби невідомий майстер кував їх знову шалено  нагріваючи в печі.… Я відчував як моє серце несамовито колотилось розриваючи мені груди.

Я бачив, як тисячі моїх побратимів стали просто сніданком  для місцевих воронів, що кружляли над нескінченною рікою крові.

Нас лишилось не більше двох десятків….

Він дивився прямо мені в очі, когтистою рукою міцно стискаючи полум’яний меч палача, ЗВІРИНИЙ, ШАЛЕНИЙ РИК, розрізав тишу.

Я притиснув свій сталевий щит з зображенням пентаграми, зробив крок назад, піднявши меч в гору….  І в цей момент сталося те чого ніхто не чекав, мій тотем народився в душі….. моє серце наповнилося ненавистю, легка посмішка зірвалась з моїх вуст, і рука разом з рубіновим мечем, на якому зображена осика, повільно опустилась до низу…

Погляд став спокійним, майже пустим, я зрозумів цей світ,  в мені горів азарт…

- А сил вистачить, - промовив я, насміхаючись над архангелом,

- Ім’я мені Ненависть, і моя осика вже розквіла, народивши цвіт моєї сили. Ми підтримуємо баланс. Якщо ти ще раз посмієш підняти цей меч, я тобі обіцяю вкоротити твою святість… і цей світ ти будеш бачити лише з небес…

І я міг би написати як я його переміг , будучи героєм… але ні… Я лише відчув як моє тіло пронизує його вогняний меч, перетворюючи мене в попіл. Попіл майбутнього з посмішкою ненависті на вустах.