На борту

-"Хто ти такий будеш?" - вкрадливо запитав один з команди. Він був вдягнутий у білу сорочку, чорні штани, на голові в нього була дивна шапочка, на самій маківці, і довге чорне кудряве волосся.
-"Я місцевий рибалка, Максим. Мій човен за дуже дивних обставин перекинувся у морі і тепер я намагаюсь добратися до берега" - гучно відповів я, щоб усі мене почули"
-"А твій човен часом не перекинувся догори, і не розламався навпіл" - знову спитав той самий чоловік. Здається то був єврей, і схоже, навідь, одесит.
-"Так, саме так"
-"І ти, таки, не бачив що то було?"
-"Ні, може риф якийсь"
-"Не риф... Добре, будеш з нами!" - мовив кремезний височезний чоловік, що вийшов з натовпу. На ньому був синій вичещенний камзол і велика трикутна шляпа, з пір'ям у кутку.
-"Гей, боцман, дай-но новому матросу речі, знайди ліжко і постав завдання!" - мовив єврей. Я зовсім нічого не міг збагнути.
-"Гей, хлопці, мені б додому, я не з ваших..." - мовив я не впевнено, але мене вже ніхто не слухав. До мене підійшов якийсь одноногий здоровезний чоловік у тільняшці і, міцно взявши за руку, потягнув кудись через палубу, ми спустилися в каюту, він показав мені ліжко і видав одяг, по типу того, що був в усіх інших.
-"Перевдягайся" - холодно мовив боцман.
-"Я  ж кажу, я не з вами" - знову мовив я з посмішкою. Після цих слів він дав мені в обличча. Удар був дуже болючим, і після цього я дійшов висновку, що це божевільні, а я тепер, у їхньому полоні. Можливо вони, навідь, спеціально підлаштували крушіння мого човна. Тепер я розумів, на скільки все жахливо. Зараз я не бачив іншого виходу, окрім як послухатись, то ж я швиденько перевдівся, після чого пішов слідом за боцманом.  Він вивів мене на палубу, тицьнув відро з величезною шваброю і мовив:
-"Миєш тут усе, до першого авралу"
-"До першого чого?" - перепитав я, але той вже пішов.