Потайсвітня тварюка, та як з нею боротися

Битва з Уроборосом

Чоловік з крюком побіг до трюмів. Потім прибіг з якимось сундуком, досить великим, я навідь здивувався, як він з однією рукою зміг його підняти. Потім він зірвав величезний замок, і відкинув кришку. Там лежало десять рушниць на вигляд як зброя, що єю користувалися ще за Наполеонівських війн. Але були масивніші, а головне - не було видно набоїв. Декілька людей, у тому числі Капітан і Мойша, взяли рушниці в руки.
-"Колись декілька зразків такої зброї опинилися у козаків, дехто опанував їх силу і це дуже допомогло їм у визвольній боротьбі" - мовив до мене Мойша, показуючи зброю. Далі капітан крикнув:
-"Всі до бортів!" 
П'ятеро чоловік зайняли позиції з лівого борта, інші п'теро - з правого.
-"Ті хто без зброї, видивляйтесь змія, та направляйте нас!" - знову зкомандував Капітан. 
Потім всі замовкли і ми почали вдивлятись у воду. Час йшов, але не зрозуміло було скільки ми так простояли, змій довго не показувався, але раптом я побачив під водою, під самим кораблем, кільця вкриті лускою. Я не одразу зрозумів, що це, але коли зрозумів, було досить пізно.
-"Он воно, прямо під кораблем!" - крикнув я.
-"А хай йому грець!" - вилаявся Капітан. Всі почали  метушитись, потім з води з лівого борту піднявся величезний хвіст, який почав зтягувати корабель по середині, а через мить з-за протилежного борту піднялась величезна голова Уробороса, він широко відкрив свою пащу і почав верещати на нас.
-"Вогонь!" - крикнув Капітан. Всі почали стріляти з рушниць. І тоді я зрозумів, що ж тут такого в цих рушницях, справа в тім, що вони були не зовсім такими як в нашому світі, вони були магічними, адже стріляли вогняними і крижаними шарами, згустками якоїсь незрозумілої мені матерії, кожна рушниця стріляла чимось своїм. Окрім цього декілька членів екіпажу відкрили вогонь по змію з бортових гармат. Змій був розлючений надміру, і тепер почав сильніше і швидше стискати корабель в кільце, а ще відкрив по нам вогонь своїм ядом з пащі. Багато людей загинуло. Через деякий час  я почув тріск дощок, то вже почав тріскатись навпіл корабель.
-"Гей, Максиме, давай за мною!" - махнув мені рукою Мойша. Я підбіг до нього. Поряд був ще й Капітан.
-"Скоріше, до корми!" - крикнув він. Ми побігли, навколо валився такелаж, падала парусина, летіли краплі зміїного яду, навкруги кричали від болю та жаху люди - члени екіпажу. Короче кажучи воцарився хаос. Нарешті ми добігли до корми, в цей момент наш корабель неначе в фільмі "Титанік", вже тріснув навпіл, і обидві його частини почали занурюватись під воду. Ми видерлись на завнішню частину корми.
-"Коли ми зануримось з'явиться воронка, яка почне затягувати, то ж з силою і якомога швидше намагайся відгребсти від цього місьця, ти мене зрозумів?" - пояснив Мойша. Я лише мовчки кивнув головою.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше