Потраплянка божественного призначення

Глава 8

Азріелла-Варя

Увійшовши до спальні, тихо прикрила за собою двері й озирнулася.

Резар стояв біля вікна, вдивляючись кудись у далечінь, на вигляд, як справжнісінький полководець. Калеб, уже одягнений, вмостився на ліжку, почитуючи якісь документи. Саадар лежав на кушетці біля дальньої стіни і дивився в стелю, закинувши руки за голову, звісив одну ногу до підлоги.

Коли чоловіки обернулися до мене на звук скрипу дверей, по очах зрозуміла - у цьому вбранні я їм подобаюся трохи більше, ніж у штанах Калебірса, натягнутих майже до підборіддя.

 - На мене чекаєте? – трохи засоромилася.

 - Тобі треба вибрати, з ким із нас будеш цієї ночі, - як завжди, відповів Калебірс.

- Хлопці, я вас день знаю, - похмурість наповзла на обличчя, хоч би скільки я збиралася з силами, а до шлюбних ігор ще точно не готова морально.

- Так заведено, навіть якщо жодної сексуальної близькості не буде, просто спати поряд.

 - А, ну тоді гаразд, - роблено недбало відповіла, махнувши рукою, хоча далеко не так вільно себе почувала.

Вибирати одного, коли всі свердлять поглядом дуже складно. Я вирішила піти шляхом меншого опору і зупинитися на тому, хто здається найменш небезпечним. Перст упав на Калебріса. Ми з ним так задушевно побалакали в храмі, що він мені здавався невинним.

Резар точно розпускатиме руки, а Сааду в очі дивитися трохи соромно, після того, що сталося у ванній.

Взагалі, здається, я не так вже імператору і сподобалася, він досить стриманий, думаю, сильно чіплятися не буде навіть у ліжку.

Проблеми виникли вже у першому пункті мого плану.

- Я не задоволений! - гаркнув Резар, коли було оголошено, що сьогодні сплю з Калебом.

Воєначальник зірвався з місця, закинув мене на широке плече і стрімко помчав з кімнати, поки я намагалася не подавати ознак життя. Читала колись, що при нападі ведмедя найкраще прикинутися мертвою.

Далеко віднести Берсерк мене не встиг - за нами відразу ж з кімнати кинувся злий Калебірс, перебираючи довгими ногами так швидко, що за хвилину зрівнявся в бігу з важким, але притким Резаром.

Мій невдалий викрадач зупинився, акуратно поставив мою тушку на підлогу біля стіни і різко розвернувся, стискаючи кулаки. Видно було, що вже готовий рвати і метати. Ну, точно Берсерк!

Погляди ворогуючих чоловіків схрестилися, наче зараз почнеться найепічніший бій в історії людства.

- Якщо битися зібралися, то буду спати з Саадаром, - пискнула перелякано, сподіваючись, що це допоможе їх утихомирити.

Я вже давно не дівчинка, і мене не цікавлять бійки за увагу. Обом не по одному століттю, а поводяться як підлітки! Розумію, що не те, що жінку давно не бачили, але кулаками махати теж не діло.

Але які у них були вирази обличчя після моїх слів! Це коштувало всього – суміш розчарування, нетерпіння, агресії. І образи.

Аж шкода їх стало.

Взагалі, подібного я очікувала від Резара, але аж ніяк не від Калебірса. Схоже, я все-таки йому сподобалася трохи більше, ніж сама собі уявила.

Навколо обман!

- Давайте так. Сьогодні сплю з Калебірсом, а завтра з тобою, Резаре, домовилися?

Берсерк підтис губи, стиснув кулаки, на рельєфних руках проступили фіолетові вени. Кивнув. Через силу, піт, біль та душевні муки.

- Ось і славно, - я мило посміхнулася і розвернулась, збираючись повернутися до кімнати.

Поки ми йшли коридором назад з повеселівшим Калебірсом, третім оком відчувала вбивчу пригнічену ауру, що йшла від Резара, який плентався за нами ззаду. Повертатися сил не було, мені здавалося, що там якісь монстри нависають прямо над нашими потилицями. Навіть почала переживати за імператора трохи, з воєначальником йому точно не тягатись, якщо той таки зірветься.

Коли ми дійшли назад до кімнати, Резар згріб мене в оберемок, знову уткнувся носом у маківку, постояв так секунд тридцять, а потім відпустив. А глянув так жалібно, ніби на війну мене відправляє або що зараз розвіюсь у пилюку на коридорному протягу.

У такому стані чоловік точно ніч спати не буде, якщо не ляже під дверима. І так на серці стало тяжко. Мучиться через мене. Я його обрала, хоч і попереджали, що так буде.

- Добре, - зітхнула я, - спимо втрьох, ви з боків від мене, щоби вночі один одного не придушили, але мене не лапати, а то по руках отримаєте!

І така ніжність запалилася в очах Резара, таке щемливе щастя, що запалює дірку в моєму серці. Він якось закохано зітхнув, мені здалося, навіть трішечки посміхнувся.

Тільки Калебірс виглядав невдоволено, кидаючи роздратовані погляди на воєначальника, що став безпечнішим за кульбабу, після того, як досяг свого.

А в спальні нас зустрів стривожений Саадар.

Він обвів нас поглядом, докірливі іскорки з'явилися в сірих очах, коли вони зупинилися на забіяках. Саад швидко підійшов і обійняв мене, ласкаво погладив по голові, перебираючи пальцями волосся. Таке почуття, ніби переживав він про мене, а не про те, що ці витязі поб'ють один одному обличчя, якщо зчепляться. Приємно, звичайно, дуже, але марно. Я вже зрозуміла, що ніхто тут мене не чіпатиме. Принаймні не для того, щоб зробити фізично боляче.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше