Розділ 4 Перевірка.

Розділ 4 Перевірка.

 Швидко переодягнувшись у суху чорну робу, що служила повсякденним одягом в монастирі Стихій, Арес, подивившись на друзів, що все ще перевдягалися, сказав:

- Побачимося в їдальні.

 І перш ніж хтось встиг спитати, куди це його понесло, адже часу до приходу до їдальні, у них залишалося в запасі ще хвилин двадцять, він швидко вискочив із кімнати.

- Куди це він так рвонув? - Магніус, нічого не розуміючи, подивився на друзів, що натягували роби.

- Напевно відливати. - Відразу ж зробив припущення Бівальф. - З огляду на те, скільки Арес часу просидів на дні озера, напевно встиг наковтатися води. Ось тепер і придавило його.

 Вислухавши зроблене спадкоємцем правителя Южанських островів припущення, Зевіус хитро посміхнувся.

- Краще б йому було не ковтати сьогодні водицю.

- Ти це до чого? – Миттю насторожився Пікролій.

– Та я це так. - Зрозумівши, що він сказав зайвого, Зевіус чомусь, став винно відводити в бік ока.

- Ну немає! - Все, зрозумівши, обурився молодий карлик. - Він знову це зробив! Та ми через нього в озері зможемо побачити не енергію Води, а лише енергію його сечі!

- Я не винен. - Спробував захиститися син правителя Темних лісів. – У мене особливість організму така. Як тільки я опиняюся у воді, мені хочеться справити малу потребу.

 Переглянувшись, Пікролій, Магніус і Бівальф стали повільно підходити до друга, що мав на кожен свій негарний вчинок відмовки.

 - Здається, когось слід показати лікареві. – Хижо блиснув очима Бівальф. - Я чув, сотня інша акупунктурних голок здатні вилікувати навіть таку недугу.

 Почувши про голки, до яких у нього була неймовірна, чи не панічна боязнь, Зевіус почав потроху задкувати від друзів, що підступали до нього. Сумніву не було, що ті не просто загрожували. Вони збиралися справді відвести його до лікаря для проведення акупунктури. Це раніше були лише погрози. Зараз же, схоже, він вичерпав їхню межу терпіння.

- Арес! Ти повернувся? - Зевіус здивовано глянув за спини друзів, на вхід до їхньої кімнати.

 Купившись на хитрощі, що рятував свою шкуру від голок хитруна, хлопчаки рефлекторно обернулися. Але побачивши, що на порозі їхньої кімнати нікого немає, зрозуміли, що їх зухвало обдурили.

 Скориставшись моментом, Зевіус проявивши чудеса спритності та швидкості, стрімко прошмигнувши між Пікролієм та Магніусом, вискочив із кімнати.

- Ну все! Як тільки зловимо його, попросимо лікаря, встромити в нього якнайбільше голок. - Рвонувши слідом за втікачем, Магніус хижо посміхнувся, представивши витканого з ніг до голови голками для акупунктури Зевіуса. – Нехай вилікують його одразу від усіх його неконтрольованих нетримань.

 У той час, як по території монастиря почалася погоня, якій судилося тривати до того моменту, як втікачеві та його переслідувачам зустрінеться хтось із наставників, Арес прямував до кабінету Великого Майстра Стихій. Але на шляху йому зустрівся наставник Бою.

– Я чув, що трапилося на занятті наставника Води. - Відразу ж перейшов до справи Юперіус.

 Арес зрозумів, що їхня зустріч була не випадковою, і наставник Бою, схоже, його шукав. Шукав, щоб з'ясувати, через що був піднятий такий переполох.

 Син короля-перевертня ніяк не очікував, що його надто довге перебування на дні озера приверне стільки непотрібної уваги до його скромної персони. І можливо б і не привабило. Якби він не пересидів самого наставника Води. Чого ніхто в монастирі Стихій, втім, як найшвидше і на всьому континенті, зробити не міг.

- У мене це несвідомо вийшло. - Виненько прошепотів хлопчик. Хоч наставник Бою і розмовляв з ним спокійно, не кидаючись жодними звинуваченнями чи докорами, Арес почував себе перед ним винним. Винним через те, що влаштований ним переполох, схоже, доведеться вирішувати і наставнику Бою, якого він дуже поважав. – Я навіть не помічав, що роблю.

- Детальніше. - Теж перейшовши на шепіт, тому що вони проходили повз молодших наставників, які супроводжували учнів третього ступеня навчання в їдальню, попросив більш все пояснюючої відповіді Юперіус.

- Знаходячись під водою, я сам не помічав, як огортав себе в захисний кокон енергії Повітря. Кокон, у які, ми окутувались, коли проходили через енергетичний захист усипальниці.

Отримана відповідь змусила наставника Бою розуміючи кивнути головою.

- Виходить, незалежно від твого бажання, твоє тіло захищало себе.

- Виходить, що так. - Невдоволено насупившись, Арес зі злобою подивився на озеро, що виднілося вдалині. – Через цей захист я три місяці нічого не міг досягти на заняттях наставника Води. Три місяці я просидів на дні, оповитий, у захисний кокон. Цей кокон і не давав мені побачити енергію Води у її природному середовищі.

 Від почутих слів наставник Бою раптово зупинився. Його вразили не самі слова, а почута у них упевненість юного учня. І це була впевненість у власних силах та можливостях.

- Значить, ти вважаєш, що якби не завада захисного енергетичного кокона, ти зміг би побачити енергію Води в її природному середовищі? - Він вирішив переконатися, що не помилився і правильно все зрозумів.

- Я впевнений в цьому! І на завтрашніх заняттях з наставником Води постараюся це зробити.

 Якби таке сказав, хтось інший з учнів, а не Арес, Юперіус би тільки посміхнувся б над такою самовпевненістю. Але цей хлопчик, разом з яким йому довелося битися з горгами і Незламними, вже неодноразово довів, що здатний багато на що. Згадати бодай останній випадок біля Священних Водоспадів. Адже вбити того величезного гурлона, було під силу не кожному вмілому, сильному воїну. Але це легко зміг зробити цей, дев'ятирічний хлопчик, що стояв біля нього.

- Знаєш що. – Несподівано посміхнувся наставник Бою, поклавши руку на плече Ареса. - Іди в їдальню, а я сам про все поговорю з Великим Майстром Стихій. Ми з ним вигадаємо щось, що пояснить твоє таке довге перебування під водою. Тим більше тобі краще не турбувати свій розум непотрібними хвилюваннями. Як ні як, на тебе сьогодні чекає відповідальний поєдинок. І краще, щоб твоя голова не була забита непотрібними думками.