Розділ 5 Рідня.

Глава 5 Рідня.

 Серед великого чорного вітрила, усеяного тисячами зірок, розкинувся величезний блідо-сріблястий місяць, на тлі якого красувався роззявлена у страшному звіриному скелі вовча морда - відомий на всьому великому континенті герб королівського роду Берсеків.

 Але навіть, якби вітрило корабля, що опустився на монастирському дворі, було зібрано, переплутати це повітряне судно з Темнійського королівства з судном флоту з будь-якого іншого королівства, було неможливо.

 Ніс корабля прикрашав завмерлий в атакуючому стрибку вовк, у відкритій пащі якого була затиснута корона. Саме корона в пащі вовка символізувала владу, яку давала сила, яка визнана всіма расами монстрів. Сила того, хто міг цю владу завоювати та утримати. Це був символ королів-перевертнів. Міцно тримавших владу у своїй пащі. Пащі, яка легко могла перекусити горло будь-кого, хто ризикне посягнути на королівський трон Темнійського королівства.

 Коли кіль корабля торкнувся землі, від кожного борту відкинулися по два прикріплені до них опорні стовпи, виконані у вигляді вовчих лап. Тож тепер судно надійно стояло на монастирському дворі, не ризикуючи завалитися на один із бортів.

 Швидко і злагоджено команда корабля встановила широкий трап, вкритий настільки майстерним, прекрасним різьбленням, що такий трап міг з гордістю використовувати замість сходів у своєму маєтку чи замку будь-який знатний вельможа.

 Коли по трапу з корабля став спускатися, одягнений у прекрасний синій-чорний обладунок гігант, по рядах учнів, що зібралися на монастирському дворі, для зустрічі, що перевіряли з Темнійського королівства, пройшов захоплений шепіт.

- Вовчий обладунок!

 Друзі Ареса теж піддалися захопленню, що охопило всіх. І ще б залишитися спокійним, коли ти міг на власні очі побачити легендарний, міфічний Вовчий обладунок.

- Невже це і справді справжній Вовчий обладунок?! - Пікролій не міг відвести палаючого від захоплення погляду від прекрасного обладунку. Від наплічників, виконаних у формі вовчих голів. Від затиснутого зараз під пахвою господаря обладунку, прекрасного шолома із забралом у вигляді вовчої пащі. Втім, весь шолом точно повторював всю вовчу голову. Навіть вуха та густу коротку шерсть.

 Якось упоравшись із збудженням, молодий карлик, змусивши себе відірвати погляд від гіганта, що спускається трапом, подивився на Ареса.

- Це ж він? Справжнісінький Вовчий обладунок?

 Було звичайно дивним і дивовижним чути такі питання і бачити таке захоплення та збудження у спадкоємця Підгірного королівства. Адже саме там, у Підгірному королівстві, майстрами-зброярами карликами виготовлялися всі найкращі обладунки та зброя на Атлантиді. Ціни на вироби із спеціального металу Підгірного королівства йшли за вагою виробу. Один до одного – вага золота до ваги металу Підгірного королівства. А якщо ще до цього додати і красу виконаної роботи, то вартість виробів Підгірного королівства перевищувала навіть усі розумні ціни.

 Але Вовчий обладунок – це було щось особливе та унікальне! Вовчий обладунок у порівнянні з обладунком, виготовленим з металу Підгірського королівства, був настільки кращим і унікальнішим... як би порівнювати звичайні обладунки з обладунками, виконаними з металу Підгірського королівства.

 Завдяки введеному в обладунок артефакту трансформації, Вовчий обладунок легко і швидко міг змінювати свою форму - вигини, довжину, ширину і щільність. Він точно трансформувався слідом за своїм господарем. Змінюючись разом із його тілом. Тілом чистокровного перевертня.

 Саме тільки чистокровні перевертні, здатні незалежно від повного місяця, у будь-який момент, за їх власним бажанням, трансформуватися в тварину, носили Вовчі обладунки. Обладунки, ціна яких була настільки нечуваною, що тільки за один комплект Вовчого обладунку можна було купити цілий палац, зі слугами та кількома селами на додачу. Але чистокровні перевертні могли собі дозволити таку розкіш. Адже всі чистокровні перевертні у Темнійському королівстві перебували на вершині харчового ланцюжка. Точніше у вершин влади.

                                                     ***

 У лапах роду Берсеків перебувала королівська влада, інші чотири роду чистокровних перевертнів займали всі найвищі і значні місця правлячого стану.

 Роду Вервольфів, а вірніше, як правильно називати – клану Вервольфів, належали великі території Туманних боліт, що були на кордоні з Підгірним королівством. Титул Барона цих негостинних болотистих земель наділяв Жоргана, голову і старійшину клану Вервольфів величезною владою. Але вся ця влада, як і сам Барон Жорган, підкорялися королю-перевертню.

 Господарями величезних Місячних лісів був рід Берендеїв, єдиної раси перевертнів, які після трансформації ставали не вовками, а величезними, неймовірно сильними ведмедями.

 Місячні ліси межували з Берильським королівством, і клан Берендєїв - могутніх перевертнів ведмедів, був найнадійнішим і найгрізнішим аргументом для сусідів, не потикатися без дозволу і великої потреби в сусіднє Темнійське королівство.

 Примикаючі до моря, що омиває континент Приречених Штормові гори, були вотчиною клану Волколаков. Три фортеці та два десятки охоронних сторожових веж, розкиданих по гірських масивах, робили Темнійське королівство неприступним для непроханих гостей із моря.

 І нарешті, великі і прекрасні степи Тисячі Рік. Що займали велику територію серед Темнійського королівства. Будинок та мисливська доля клану Лікантропів, чий рід протягом уже багатьох тисячоліть продовжував жити, ігноруючи всі підвалини та правила цивілізованого світу, що розвивається. Ведучи напівдикий, кочовий спосіб життя. Проте, вождь клану Лікантропов підкорявся закону найсильнішого і цілком, хоч і без видимого ентузіазму, і з досить частим бурчанням, підкорявся владі єдиного короля-перевертня з роду Берсеков.

 За своїми розмірами Темнійське королівство займало на континенті територію рівну за розмірами території трьох сусідніх королівств. Це було просто неймовірно величезне королівство! Ласо шматок для будь-якого сусіда.