Повелитель світів 2

Розділ 10 Не все так просто.

Розділ 10 Не все так просто.

 Усі полегшено видихнули, коли корабель перевіряючих із Темнійського королівства, полетів із монастиря Стихій. До останнього очікувалося, що Опівнічний генерал або радник Орф почнуть оспорювати присвоєну Аресу в поєдинку перемогу.

 Можливо, так би хтось із знатних перевіряючих короля-перевертня і вчинив. Але несподівана поява під час поєдинку, серед глядачів молодшого чарівника – одного з членів могутньої Ради Чарівників, схоже, відбило у них якесь полювання та бажання до загострення ситуації.

 Кербер порушив правило. Провівши часткову трансформацію під час поєдинку. Він завдав удару вже не рукою, а звіриною, усіяною смертоносними кігтями лапою. І це встиг помітити не тільки наставник Бою, який судив поєдинок.

 Це бачили багато глядачів. У тому числі Великий Майстер Стихій та молодший чарівник Ютіас.

 Це бачив і Опівнічний генерал із радниками Орфом. І заперечити проти цього вони нічого не могли. Так само, як у свою чергу, не могли заперечити глави монастиря проти втручання в поєдинок Єхіди. Скориставшись своїм законним правом, даним їй древнім священним звичаєм «Єдності Близнюків».

 Встановлені правила поєдинку було порушено. Що й спричинило поразку Кербера. У запалі гніву неконтрольованого порушення правила.

 Але все-таки залишався неприємний післясмак після цієї перевірки. І залишили його прощальні слова Опівнічного генерала.

- Скоро побачимося. - Пообіцяв Тифан, який стояв біля трапа провожаючим. Серед яких були Великий Майстер Стихій, наставник Бою та молодший чарівник Ютіас. - І тоді сподіваюся, Арес і Кербер зможуть закінчити свій поєдинок. І ми дізнаємося, чиї методи навчання бойовим мистецтвам ефективніші.

 Коли корабель злетів, Юперіус уважно подивився на Ютіаса. Схоже, прощальні слова Опівнічного генерала зовсім не здивували молодшого чарівника.

- Що він мав на увазі, коли говорив про швидку зустріч?

- Ні тут. - Незважаючи на спокійний тон голосу молодшого чарівника, було зрозуміло, що це не те питання, яке слід було обговорювати при сторонніх. - Давайте пройдемо вчотирьох до кабінету Великого Майстра Стихій, і там поговоримо.

- Вчотирьох? – Не зрозумів його наставник Бою. Він сам, Великий Майстер Стихій та Ютіас – це було троє. Хто ж тоді був четвертим?

- Аресе, ти йдеш з нами. – Зроблене Ютіасом запрошення юному учневі, якій стояв неподалік них, все роз'яснило.

- Його ж після поєдинку повинен оглянути лікар. – Нагадав Юперіус про те, що Аресу під час поєдинку з кузеном та кузиною пристойно дісталося.

- Потім огляне. – Молодший чарівник дав зрозуміти, що є речі набагато важливіші. – До того ж, сильних ушкоджень Арес не має. - Чіпкий, здавалось пронизливий наскрізь, погляд пробігся по тілу сина короля-перевертня. - Та й особливі рідкісні зілля, що знаходяться при мені, допоможуть йому швидше відновитися, ніж препарати вашого лікаря.

 Юперіус не став питати, чому його друг був такий впевнений у тому, що з Аресом все гаразд. Та й навіщо було це питати, адже, як ні як, той був Чарівником. А Чарівники бачать і вміють набагато більше, ніж навіть найкращі лікарі.

- Із цього б і починав. - Все-таки наставнику Бою не сподобалася ледь помітна, але все ж таки, помічена ним гординя в голосі Ютіаса. Раніше він за ним такого не спостерігав.

 Можливо, все було пов'язане з постійним зростанням умінь і знань молодшого чарівника. А разом із цим, і зростанням впевненості у собі, у своїх силах та здібностях. Що в результаті вело і до зростання амбіцій, зміни в характері, і поведінки до оточуючих.

 Ні, звичайно, у випадку з Ютіасом, це були зовсім не гординя і не зарозумілість. Просто на багато речей тепер той дивився зовсім не так, як раніше. Він навіть не розумів того, що те, що для нього було очевидним і зрозумілим, для людей, що оточували його, не володіли такими ж знаннями і вміннями, виглядало загадковим і незрозумілим.

- Візьми пігулку і запий цим. - Без зайвих слів і пояснень, молодший чарівник простяг Аресу, що крокував поруч, вилучену з футлярчика не більше горошини пігулку сірого кольору. Разом з нею був простягнутий і маленький скляний флакончик, усередині якого щось густо перетікаючи хлюпалося.

– Що ти йому дав? – Все-таки вирішив поцікавитись Юперіус. Як ні як це його учневі зараз треба було проковтнути все це ... Одним словом, незрозуміло, що.

- Силу. – Молодшій чарівник дружньо підморгнув Аресу, який, теж запитливо подивився на нього.Отримавши таку перспективну відповідь, той швидко закинувши в рот пігулку, витяг з шийки пляшечки дерев'яну пробку, і одним ковтком випив вміст.

- А якщо без цього пафосу? - Наставник Бою, як і раніше, хотів знати, що ж щойно випив його учень. – З якого часу можна отримати силу з пігулки і...

- Поговоримо про це у кабінеті. - Молодший чарівник незадоволено показав Юперіусу очима на учнів і наставників, повз якіх вони проходили. З усієї цієї таємничості та обережності можна було подумати, що вони зараз перебували не серед друзів, а десь у ворожому таборі. Де навколо були одні вороги, які тільки й прагнули дізнатися про всі їхні таємниці та секрети.

 Нарешті, коли вони опинились у кабінеті Великого Майстра Стихій, Ютіас, надійно зачинивши двері, почав проводити якісь маніпуляції руками.

 Внутрішнім зором Арес побачив, що молодший чарівник огортає кабінет у кокон із якоїсь невиразно знайомої енергії. Енергії, яку він бачив один раз у житті. Причому бачив він її, не за сприятливих обставин. А саме…

- Всі. – Полегшено видихнув Ютіас, закінчивши встановлювати захист. – Тепер нас ніхто не зможе почути.

 Точно! Тепер Арес остаточно згадав, звідки йому була знайома ця енергія.

 Такою ж енергією користувався гурлон, який напав на них біля Священних Водоспадів.

 Ця енергія діяла звуки. І, схоже, тепер, завдяки кокону з цієї енергії, що огорнув кабінет, їх ніхто тепер не міг почути зовні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше