Розділ 16 Неймовірно, але факт!

Розділ 16 Неймовірно, але факт!

 Ютіас чудово розумів, як сильно ризикував Юперіус, піддавши дев'ятирічного учня випробуванню Міцність Духу. І він був неймовірно вдячний другові за його мужність.

 Ну, або якщо бути до кінця чесним, за цей шалений ризикований крок, на який той пішов.

 Сам молодший чарівник, швидше за все, нізащо не зважився б на такий вчинок. Адже, хоч як, ризикували вони життям не просто якогось звичайного учня. А життям самого сина короля-перевертня.

 Та не дай боги, щось трапилося б з хлопчиськом під час випробування… То, можна було забути, про встановлений насилу між королівствами континенту мир.

 Але Юперіусу було видніше. Варто було йти на цей ризик, чи ні. Як ні як, за три роки, він встиг добре вивчити фізичні, енергетичні та духовні можливості Ареса. Адже не дарма він останні півтора року додатково, окремо від решти учнів, тренував сина короля-перевертня.

 Ніколи, за всі роки, що наставник Бою займався навчанням учнів у монастирі Стихій, у нього не було улюбленців. Та що там улюбленців. Він навіть ніколи нікого не тренував окремо.

 Отже, те, що Арес раптом удостоївся його особливої ​​уваги, було не тільки завдяки тому, що наставник Бою раптом вирішив мати особистого ученя.

 Зовсім немає. Хоча…

 Так чи інакше, але Юперіус ризикнув. Так само ризикнув, як і ризикував зараз Ютіас. Адже ті пошуки, більше схожі на авантюру та повну небезпек пригоди до яких молодший чарівник залучив своїх друзів, не були схвалені Радою Чарівників.

Та решта Чарівників просто не знала про ці пошуки, і про те, що до них був залучений дев'ятирічний син короля-перевертня, а також одні з найсильніших воїнів континенту - Гаперіан і Краніос. Адже якби вони дізнались про це, то неодмінно заборонили б Ютіасу все їм задумане.

 Адже якщо розібратися, то Ютіас своєю цією авантюрою відразу обезголовив дві найсильніші ударні армійські частини континенту. Позбавивши на якийсь час корпус «Дракона» їхнього командира Гаперіана, і війська атлантів на Землі їхнього командувача Краніоса.

 Але на відміну від інших членів Ради Чарівників, кожен з яких був більше лабораторним дослідником і політиком, ніж шукачем пригод та нових знань у небезпечних та таємничих місцях, Ютіас був не далекий до того, щоб йти на ризик. Нехай у смертельно небезпечні, неймовірно важкі, пошуки та авантюри.

 Саме через цю свою якість характеру, він і вирушив зі своїми друзями два роки тому, коли на монастир Стихій напала армія горгів, на пошуки усипальниці Першого Білого Дракона.

 Звичайно, він міг відсиджуватися за стінами монастиря, тримаючи оборону та чекаючи на прихід підкріплення. Але він пішов на ризик. І цей ризик виправдав себе. І саме завдяки цьому ризику, і був врятований монастир Стихій і кинута тікати армія горгів.

 Що б не говорив і не думав про молодшого чарівника Краніос, незважаючи на зроблений ним, після закінчення навчання в монастирі Стихий вибір, на користь подальшого навчання опанування енергіями різних стихій у школі Чарівників, Ютіас залишився самим собою. Все тим же, охоче, що йшли на ризик, шукачем пригод, якими була їхня дружна нерозлучна четвірка друзів.

 Юперіус, Краніос, Гаперіан і Ютіас за час свого навчання в монастирі Стихій здобули славу не лише найобдарованіших і найсильніших учнів. Непереможних бійців і мало не наділених самою природою від народження неймовірними талантами в бойових мистецтвах.

 Ще в них була слава, самих непосидючих шибеників. За будь-якої можливості, за найменшого натяку на пригоду, або просто заради суперечки, а то й щоб, перевершити один одного, незважаючи на наслідки, труднощі та небезпеки, не знаючи страху, що кидалися, назустріч небезпеці та пригоді.

 Як не дивно, все це робило четвірку друзів лише сильнішимі і міцнішимі. Дозволяючи їм добиватися неймовірної майстерності та висот у бойових мистецтвах.

 Отже, щоб не вважав про Ютіаса Краніос, потяг того до пригод і ризику нікуди в того не поділося. Навіть незважаючи на те, що тепер він і носив горде, почесне звання – Чарівник.

 Всі, знали, що Чарівники наймогутніші та найдосвідченіші Майстри Стихій. Кожен із Чарівників міг повелівати не менше ніж сім'ю Стихіями. Що робило їх на континенті, а можливо і на всій Атлантиді наймогутнішими та найсильнішими у світі бойових мистецтв.

 Але для Ютіаса цього було мало. Його любов і потяг до бойового самовдосконалення нікуди не зникли. Адже колись ставши чудовим бійцем, важко змусити себе відмовитися від того задоволення і тих відчуттів, які ти отримував, борючись своїм тілом. Воюючи за допомогою своєї бойової майстерності. Своїх фізичних сил та можливостей.

 Саме тому він, продовживши після монастиря Стихій навчання в школі Чарівників, ніколи не припиняв тренувати свої бойові навички та майстерність.

 І навіть уже досягнувши висот у світі бойових мистецтв, ставши Чарівником, Ютіас продовжив свої тренування. У чому його друзі мали нагоду переконатися два роки тому, під час нападу армії горгів на монастир Стихій. Адже тоді, молодший чарівник бився, не тільки використовуючи енергії різних стихій. Він бився так само і за допомогою своєї бойової майстерності. Використовуючи своє тіло, навички бою як зі зброєю, так і без зброї.

 Будучи наймолодшим володарем звання, Чарівник, Ютіас не забував так само і про ще одне своє захоплення. Захоплення протилежною статтю.

 Тоді як майже всі Чарівники вели цнотливий спосіб життя. Повністю присвячуючи себе лише підвищенню своєї майстерності. Не бажаючи, на шляху до свого самовдосконалення, витрачати свої енергії під час дуже тісного як фізичного, так і енергетичного контакту з іншою людиною. Що завжди неодмінно супроводжувало заняття плотськими втіхами. Ютіас ніколи не упускав можливості віддаватися цим самим, енергетично витратним, тілесним втіхам. Адже прекрасні дівчата та жінки буквально самі завалювали завжди його своєю увагою.