Розділ 21 Наконечник.

Розділ 21 Наконечник.

 Задерши голову, Арес захоплено глянув на зубчастий парапет, що знаходився на двадцяти метровій висоті, викладеної з величезних кам'яних блоків фортечної стіни. Ця стіна тяглася праворуч і ліворуч, наскільки вистачало очей.

 Зараз, вони стояли перед високими й широкими, відчиненими воротами, якими закінчувався, ну або починався (дивлячись як подивитися) торговельний тракт через Тангійські гори. У ці ворота запросто могли, борт до борту, заїхати три вози. А вже по висоті Південна брама, що виходить на територію Підгірського королівства, могла запросто дозволити, не нахиляючи голови, пройти навіть Марусу - бойовому крижаному дракону Краніоса.

- А чому цей форт-фортеця називається «Наконечник»? - Не втримався від запитання син короля-перевертня.

- Якщо дивитись з висоти пташиного польоту, то цей прикордонний форт нагадує наконечник стріли. - Тут же, охоче, пояснив Ютіас.

 Арес, знову подивившись на фортечні стіни, що тяглися в неймовірну далечінь вправо і вліво, так і не зміг побачити ніякої схожості прикордонного форту, що знаходився перед ними, з наконечником стріли. А молодший чарівник тим часом продовжив свою розповідь про одну з найдавніших захисних прикордонних споруд на континенті.

– Цей прикордонний форт побудований на стику Підгірного, Берильського та Темнійського королівств. Побудований понад тисячу років тому, в єдиному місці, де всі, три королівства мають одну спільну, спірну територію. Саме на цій території, щоб прибрати непотрібне зерно розбрату, і було збудовано форт-фортецю «Наконечник». У кожне королівство ведуть свої ворота.

- А хто ж тоді складає гарнізон цього прикордонного форту? – Арес уважно подивився на солдатів, що охороняли ворота. І, схоже, всі, вони були людьми.

 Ютіас теж подивився на солдатів, які аж надто довго проводили свій огляд мандрівників, що в'їжджали у форт. Звичайно, можна було скористатися своїм високим становищем Чарівника, і швидко без жодної черги, огляду та мита в'їхати до «Наконечника», але тоді довелося б розкрити свою особистість. Чого було краще не робити, адже їхня місія була таємницею і не мала привертати до себе зайвої, непотрібної уваги.

 Так що їхній невеликий загін, що добрався нарешті до форту, в якому, мала, відбутися зустріч з Краніосом і Гаперіаном, уже протягом п'ятнадцяти хвилин терпляче чекав у загальній черзі, коли їх пропустять усередину.

 Ютіас вже навіть починав жалкувати, що відмовився від запропонованої послуги з перекидання їх у «Наконечник». Від перекидання, яке їм запропонував капітан Єхан. Саме його патрульне судно «Кріпиш», яке входить до складу повітряного флоту Об'єднаних королівств, прибуло за зробленим Ютіасом викликом через кристал зв'язку, до місця розправи над Бригадою Плачу.

 Молодший чарівник змушений був викликати транспорт, оскільки необхідно було забезпечити звільнених дітей-рабів надійної охоронної. Адже тягти дітей із собою трактом через Тангійські гори, їх невеликий загін не міг собі дозволити. Ось і довелося на якийсь час виявити себе, щоб подбати про подальшу безпеку врятованих з лап работоргівців дітей.

 Будучи не дурнем, а дуже кмітливим бойовим капітаном патрульного судна, Єхан, не ставлячи зайвих питань, отримавши завдання від одного з могутніх, як за статусом, так і за силою, члена Ради Чарівників, приступив до його негайного виконання.

 Для команди «Кріпиша» особи трійці, яка передала під їхню опіку дітей, залишилися невідомими. Але всім було ясно одне – ці троє мали неймовірну силу. Адже дивлячись на долину, де нещодавно відбулася битва, на всі, ці руйнування, трупи работоргівців жалюгідні понівечені останки двох повітряних кораблів, створювалося таке враження, що все це створила невелика армія. Ну, чи сюди встиг навідатись грізний корпус «Дракона», зі своїми Лемійськими бойовими драконами.

 Будучи людьми військовими, ніхто з команди «Кріпиша» не ставив жодних питань. Особливо спитань, що тосуються особистостей трьох героїв, які врятували дітей з лап работоргівців. Хоча, звичайно, всім неймовірно хотілося знати, хто ж це зміг знищити Бригаду Плачу. Знищити тих, хто протягом стільки років тримав у страху мирних жителів континенту.

 Жахливу та невловиму Бригаду Плачу багато разів намагалися знищити повітряні сили Союзу Об'єднаних королівств. І ось заслужена кара наздогнала цих нелюдів.

- Ціль вашого приїзду в «Наконечник»? - Питання стражника, висмикнуло Ареса з медитації, в яку він уже встиг поринути.

 Подивившись на служивого, син короля-перевертня несвідомо, невдоволено помітив, як недбало той тримав свою алебарду.

 Вистачило б лише одного удару, щоб відправити до праотців цю пародію на воїна. Тепер ставало зрозуміло, чому в королівствах безкарно орудували різні нелюди, на кшталт Бригади Плачу.

- Ти це чого так на мене оскалився хлопець? — Помітивши мало не звіриний оскал, що з'явився на обличчі Ареса, стражник, мимоволі зробив крок назад. Сам не розуміючи, чому й навіщо, відступив від якогось хлопця, що сидів перед ним на коні.

- Ваша зброя.

- Що, моя зброя? - Не зрозумівши слів Ареса, стражник кинув швидкий погляд на свою алебарду.

 Для Юперіуса, все відразу стало зрозумілим. Він, як і його учень, уже давно встиг професійним поглядом помітити всі, найменші помилки в діях солдатів, що охороняли ворота. Їхні пози і розташування. Те, як кожен тримав із них зброю. Яка саме зброя. Адже, виходячи з радіусу та дії зброї, завжди слід було намічати, кого слід було атакувати в якійсь черговості.

 Здавалося б, звичайні рухи та жести солдатів могли показати, чого можна було очікувати від кожного з них.

 Звісно, ​​наставник Бою не збирався нікого тут атакувати. Але дотримуючись основних правил виживання в жорстокому світі бойових мистецтв, завжди необхідно було бути, готовим до всього, і все прораховувати далеко наперед.