Розділ 2 Кандидати.

Глава 2. Кандидати.

  Всі наставники монастиря Стихій були здивовані, скликаною раніще за визначений час радою. Як було заведено ще з давніх-давен, загальна рада монастирських наставників збиралася один раз наприкінці кожного півріччя. На цих радах обговорювалися успіхи та невдачі учнів, розроблялися та обговорювалися як нові, так і старі методи тренувань.

 Незважаючи на те, що монастир Стихій був на Атлантиді одним із найдавніших місць навчання військовому мистецтву, існувало ще кілька подібних місць навчання, які мали одну загальну назву – школи Бойової Досконалості. До шкіл Бойової Досконалості входив Монастир Стихій, Храм Сили, Обитель Мудрості, Гай Дусгаток та Вежа Досконалості. Між усіма цими місцями навчання було постійне суперництво, а то й навіть і ворожнеча. Для того щоб відносно мирно вирішувати суперечку, хто ж найкращий, один раз на рік влаштовувався турнір між школами Бойової Досконалості. У турнірі брали участь найкращі учні кожного ступеня навчання. Усього ж було, п'ять ступенів навчання. Кожен ступінь означав - два роки навчання бойовому та енергетичному мистецтву.

 Для нового турніру було ще рано, тому часу на підготовку до нього було ще достатньо. Вже давно було відібрано кандидатів серед учнів різних ступенів навчання для майбутнього турніру. Тільки з кандидатами першого ступеня навчання, ще не було прийнято одноголосного рішення. І як виявилося, саме через це питання Великий Майстер Стихій і зібрав цю позапланову раду наставників.

– Чотири місяці залишилося до турніру між школами Бойової Досконалості. - Без зайвих передмов і вступів, одразу перейшовши до справи, нагадав наставникам які зібралися в його кабінеті, Великий Майстер Стихій. Подивившись безпосередньо на наставника Вітру, він суворо запитав. – Сподіваюся, ти вже визначився із кандидатами, які виступатимуть від першого ступеня навчання? У тебе для цього було цілих вісім місяців, і не думай говорити, що серед групи «Спадкоємець» немає гідних.

 Достойні, звісно ​​були, і наставник Вітру давно з ними визначився, але… чи схвалить ці кандидатури Великий Майстер Стихій, було вже питання. Будь зібрані в групі «Спадкоємець» звичайні діти, а не справжні спадкоємці найвпливовіших правителів Атлантиди, то жодних сумнівів і питань, навіть і близько не виникло б. Але зараз на кону стояв мир на Атлантиді. Мир, якого вдалося досягти насилу. Саме для того, щоб закріпити цей мир між державами та расами, які  вічно воюють між собою, і була створена в монастирі Стихій нова група для навчання – група «Спадкоємець». На цю групу покладалися великі надії, адже, якщо майбутні правителі найсильніших і найвпливовіших держав Атлантиди, зростатимуть, навчатимуться і тренуватимуться разом, як брати, то після того, як вони займуть свої, по праву народження та спадщини, трони, на Атлантиді запанує незламний, міцний мир.

- А ви впевнені, що нам варто групу «Спадкоємець», залучати до участі у турнірі? - Зважився все викласти наставник Вітру.

– І чому ж нам не варто цього робити? - Незрозуміло подивився настарого Великий Майстер Стихій.

- Але ж не варто забувати, чиї діти навчаються в цій групі! – Нагадав наставник Вітру.

- А, ти про це! – Було не зрозуміло, що викликало посмішку на обличчі Великого Майстра Стихія. Але всі чудово зрозуміли, що причиною цього стала зовсім не веселість і радість. Миттєво, посмішка злетіла з його обличчя, і він невдоволено витріщився на наставника, що виявив стурбованість. — Невже ти забув, наставник Вітру, що всі учні для нас, рівні? Ми, навчаємо всіх, однаково. Нікого не шкодуємо і нікому не робимо поблажок. Кожен, хто вступає до нас на навчання, усвідомлює те, що влада над енергією стихій і досконале оволодіння бойовими мистецтвами, не будуть дані їм просто так. Довгі виснажливі тренування та медитації, біль, муки, піт і кров чекають протягом десяти років, всіх, хто переступив поріг нашого монастиря! Все це чудово знають і батьки учнів групи «Спадкоємець».

- Але…. - Спробував було знову щось заперечити наставник Вітру, одразу ж замокнувши, помітивши, як гнівно блиснули синім крижаним блиском очі Великого Майстра Стихій. Такий блиск в очах глави монастиря Стихій з'являвся лише тоді, коли він збирався накопичити або випустити з себе Крижану енергію.

 Заплющивши очі, щоб заспокоїтись і взяти себе під контроль, Великий Майстер Стихій повільно склав разом розкриті долоні. Коли він це робив, між його долонями тихо, немов крихітний лід, потріскували, паруючи від холоду, сині блискавки енергетичних розрядів. Усі наставники чудово знали, наскільки важко було утримувати під контролем Крижану енергію. Саме тому, було так мізерно мало майстрів, які володіли енергією стихії Холоду. Але глава монастиря Стихій по праву носив свій високий титул, тому що, йому під силу було керувати одразу енергією трьох стихій: стихії Вітру, стихії Вогню та стихії Холоду.

 Через складність навчання та погану контрольованість, у монастирі Стихій не навчали навичок використання енергії стихії Холоду. Така стихія просто могла вбити молодого учня. Втім, як і вбити, вже досвідченого майстра, який вирішив навчитися користуватися енергією цієї стихії. Сам же Великий Майстер Стихій розпочав навчання користування енергією стихії Холоду, вже після того, як став одним із найкращих майстрів, яким були підвладні стихії Вітру та Вогню. Саме енергія стихії Вогню і захистила його у процесі навчання використання стихії Холоду. Але нестабільність енергії Холоду, особливо накопиченої у внутрішніх енергетичних сховищах, робило її не передбачуваною і небезпечною навіть для майстра, що зберігав її в собі. Ось і зараз, варто було тільки голові монастиря Стихій втратити над собою контроль, піддавшись емоціям і гніву, як Крижана енергія, що знаходилася в його внутрішньому сховищі, спробувала вирватися назовні.

 Вже не один разу Великий Майстер Стихій пошкодував, що піддався спокусі та освоїв уміння керувати стихією Холоду. Так, суперечки не було, це була одна з найпотужніших бойових стихій. Але постало питання, навіщо потрібна така грізна бойова зброя у мирний час, який тепер був на Атлантиді? Хоча й у мирний час знайшлося застосування енергії цієї стихії. Але факт залишався фактом, що контролювати цю енергію було так само складно, як і навчитися їй користуватися.