Розділ 22

Розділ 22

- Не підходь, інопланетянин, тобі буде непереливки, мій батько... - черговий прокинутий Енул мене стомлював, хотілося просто плюнути на все, але моя угода з капітаном Асом не давала змоги цього зробити.

      - Стінк, затули свій рот, твій батько залишився на планеті і його тут немає. - промовив Ас, - Вибачте, Фіск, - це звернувся він уже до мене, - Нас змусили взяти в екіпаж не тільки фахівців, а й таких, як він, - це я зрозумів і без усяких пояснень.

       - Стінк, дивись на мене,- наказав я йому, через прямий погляд було простіше проникати у свідомість. Не значно, але простіше, у звичайній ситуації я б плював на це, але найближчим часом мені належало перевірити майже тисячу осіб. - Ас, він нічого не знає. 

       У відповідь на мої слова капітан активував стазис-капсулу знову, і Стінк опинився в стазисі. Як виявилося, хтось налаштував поетапне пробудження екіпажу, після того, як у приміщенні з саркофагами з'явиться хтось живий.

      Першим прокинувся капітан, а ось після нього став прокидатися старший офіцерський склад, і тут все пішло не за планом. Із двадцяти осіб старшого офіцерського складу в капсулах виявилося всього троє. 

       Ось Ас і попросив мене розібратися в тому, що тут взагалі відбувається. Він вважав, що хтось може знати, і вирішив поступово розбудити весь екіпаж, зокрема й нав'язаних силою в нього людей.

        Але навіть через двісті осіб інформації про те, що сталося, не вдалося виявити. Систему контролю за гібернеційною палубою було виведено з ладу, до того ж зроблено це було вельми кардинально, все обладнання було вирвано з м'ясом. Залишили лише систему живлення капсул і будильник, більше нічого.

       Усіх, крім трьох старших офіцерів, які були друзями Аса, капітан відправляв назад у стазис. Зайві роти нікому були не потрібні, коли Ас усвідомив ситуацію на борту його корабля, він був у шоці.

       За розрахунками, вони мали досягти планети через сімсот сорок три роки і почати колонізацію планети. Їхнє завдання було побудувати виробничі лінії, які мали допомогти наступним колоністам за ними швидко перетворити планету на новий центр цивілізації. 

        Як виявилося, справи в них на колонізованій планеті йшли не дуже, рівень забруднення не давав змоги на вулицях ходити без захисних засобів, ось тоді й ухвалили рішення підкорити нові планети.

        Загалом було виявлено десять планет, які в теорії мали бути придатні до життя Єнулів. Їхній корабель мав вирушити до найближчої з них, за ними на цю планету мало прийти ще п'ять подібних кораблів.

             Тільки якщо цей корабель здебільшого був складом з устаткуванням для побудови виробництв з усього десятьма тисячами людей колоністів, які за час польоту повинні були перетворитися на тридцять, а то й сорок тисяч людей, то ось наступні кораблі мали вирушати з уже кількома сотнями тисяч людей і привести на планету мільйони Єнулів. Але, мабуть, щось пішло не так, замість семисот сорока трьох років минуло чотири тисячі сто двадцять три роки, за Єнульським літочисленням. А за часом Співдружності минуло три тисячі вісімсот років.

         - Ас, мені, відверто кажучи, вже набридло, - промовив я, - Так ми нічого не дізнаємося. Адже ми перевірили вже всіх офіцерів і навіть із рядовими почали, це марно.

          - Ви маєте рацію,- сказав Ас,- Я не так уявляв прибуття на планету.  Мібаре, вдалося дізнатися те, де ми перебуваємо?

          - Згідно з інформацією з архівів, під нами лежить Новий Енул,- промовив Мібар, він був одним із трьох старших офіцерів, яких Ас вирішив залишити бадьорими. - Але навколо нас немає зірок, де ми перебуваємо, визначити не можна, лише припускаючи, що ми справді на орбіті Нового Енула, ми можемо вважати, що досягли нашої мети.

           - Хоч одна хороша новина,- виголосив Ас,- Квантіко, що з транспортом?

           - В ангарі не вистачає десяти човників, решта на консервації, але чергове обладнання не дає відгуку, консервація не була розрахована на такий термін. 

             - Виходить, ми без транспорту поки що,- виголосив Ас,- Сігера в капсулі ми не знайшли, є його сліди?

         - Друг пана Фіска надав збережені дані. У них відсутня будь-яка інформація протягом двадцяти п'яти років. Період відсутньої інформації почався якраз у сімсот сорок третьому році після початку польоту. - відповів Квантіко, він був другим помічником капітана і, як я дізнався зі свідомості Аса, позашлюбним його сином. А ось Сігер був першим помічником капітана, якого в екіпаж нав'язали військові... Найімовірніше, він пропав саме в той період.

           - Хтось добряче потурбувався, щоб жодної інформації не лишилося для вас.- вимовив я,- Ас, гадаю, сенсу решту не має допитувати,- натякнув я на те, що я вважаю наш договір виконаним.

          - Виконано, підтверджую,- промовив Ас,- І все ж ви дивні люди.  Що будете робити?

          - Які є,- усміхнувся я, а в душі потирав ручки від прибутку. Тепер чотири капсули Джоре належать нам.        Звісно, без додаткової енергії вони стазис не ввімкнуть. Але вони вельми міцні самі по собі, плюс у них є облоговий режим, коли вони стають практично неруйнівними. Професор поділився матеріалами з їхнього дослідження, лише за допомогою дезінтегратора вдалося їх пошкодити, що було дуже хорошим результатом.  Єнули свого часу вирішили їх використовувати не тільки як стазис-капсули, а й рятувальні капсули для екіпажу, прилаштували гравітаційний випромінювач і ракетний двигун, управління вивели на внутрішню поверхню капсули, ось тільки за минулий час усі модифікації вийшли з ладу і про жодні двигуни тепер не йдеться, але і без цього вони будуть вельми корисними, є ймовірність, що вони можуть в облоговому режимі захистити навіть від монстра, щоправда, чи так це насправді - ми достеменно не знали.- Зараз відпочинемо і вирушимо на поверхню планети.  Хочеться швидше розібратися з усім і повернутися додому до своїх дівчаток... - усміхнувся я, а ось від Аса повіяло застарілим болем. Читаючи пам'ять Аса, я вже знав, що його сім'я загинула за два тижні до старту в повному складі, вони розбилися в авіакатастрофі. Із сім'ї в нього залишився лише позашлюбний син, який був у його екіпажі.- А які у вас плани?