7

Неділя
Я вирішила сходити до кладовища, давно там не була. Підійшовши до залізних воріт, я побачила трьох знайомих мені людей. Це були Михайло та Інна Остапчук, також біля них був Артур. Вони навідували дочку і подругу. Я відійшла і почекала поки вони підуть. Я стояла і плакала, що не можу нічого зробити. Потім підійшла до могили.
- Привіт сестричко, вибач, що так довго не приходила. Я мала знайти сили. Не переживай скоро я знайду хто тебе вбив і покараю. Всі дізнаються правду. - сльози все сильніше почали котитися з очей. Попрощавшись я пішла до дому.

Зранку прийшовши до відділку мені повідомили погану новину.
- Юлія їдемо, трапилося ДТП. - підійшовши до мене, сказав Артур.
Ми з Дімою і Артуром поїхали до місця аварії.
- Хтось повторюється! - сказав Діма.
- Ти про що ? - запитала я.
- На тому самому повороті, де 6 років назад сталася та аварія, сьогодні повторилася тільки з Остапчуком старшим.
По очах почали текти сльози.
- Ей красуння, ти чого все ж добре, обійшлося дрібними подряпинами. - заспокоював Діма.
Мені стало краще, але погане передчуття непокидало.
- Цього разу навіть залишилися докази!
Мене це обрадувало. Скоро ми всі дізнаємося правду.
Приїхавши до місця аварії, там вже все оглянули і забрали докази. Ми трьох поїхали до відділку. Арт покликав нас з Дмитром до себе в кабінет.
- Значить в нас є відео на яке потрапив злочинець. Вот подивіться. - Артур включив відео.
Я відразу згадала, де я його бачила.
- Це ж той, якого я бачила клубі на свій день народження.
- Ти кажеш, що ти його бачила. А лице ти роздивилася? - запитав Артур.
- Ні, він був в кепці, яка закрила його лице. Він був підозрілим, тому запам'ятала. Але я думаю, ми можемо попросити в Саши подивитися відео в клубі.
- Поїхали.
Ми всі поїхали до клубу, добре, що Алекс був на місці. Він показав нам відео з того дня. Нам пощастило і на секунду, але видно його лице. 
Я згадала хто це...