Настена біда

Настя присіла край вікна, вдивляючись у такий огидний, особисто для неї, лапатий сніг, що кружляв у повільному танку за вікном. Вона вважала себе досить успішною бізнес леді. У чудеса не вірила, а перед святкова метушня відверто дратувала. Особливо коли випадає сніг і стає неймовірно холодно, а у вітринах магазинів і вікнах житлових будинків блимають кольорові вогники. І всі такі щасливі в очікувані якогось дива. Наївні. Всі, але не вона, не цього разу. Принципово вже вона не купувала ялинку і напевне років 7 якщо не більше не приїздила до батьків на Різдво.

Можливо якби обставини склались по-іншому, вона б відчувала присмак щастя. Але… Найбільше вона ненавиділа корпоративи. Адже з колективом близьких стосунків не склалось. Жіноча половина їй заздрила, а чоловіча побоювалась. А як тут не боятись ефектної брюнетки з зеленими очима на високих шпильках незважаючи на погоду і нагоду, з підвішаним язиком і гострим розумом. Всі справи за які бралась вона були приречені на успіх. Їй діставались найвибагливіші клієнти які погоджувались на все. Завжди холодна і прямолінійна вона завоювала звання борульки.

Настя не розуміла в чому сенс пертись не відомо куди разом з людьми яких вона не розуміла і робити щасливий вигляд. Це будо однією з вимог керівника їх фірми. Це мав бути не просто корпоратив а відпочинок на декілька днів з сім'ями в карпатах. Що ж вона ще не любила так це дітей, вічно щось ломають, бруднть і галасують. А всі на це дивляться і посміхаються мовля : «Це ж діти».

До согоднішньої наради її не торбувала самотність. Але Віктор Петрович сказав: «Сімейний відпочинок зближує коликтив», а ще пообіцяв підвищення якщо поїде. Підвищення Настя чекала пів року, а мріяла про нього напевно 5. Власний просторий і світлий кабінет снився їй ночами… Отже треба їхати. Але саній якось дивно. А от з ким? Питання на засипку.