2.

- Ну і де тебе носило? - невдоволено запитує Валя, як тільки знаходжу її по інший бік дороги від стадіону. 

- Шукала проблем на свій зад! - роздратовано випалюю. Моя прямолінійність сильно дивує подругу, адже я дівчинка хороша, а тут таке…

- Сталося щось? - швидко доходить до неї. - Тебе образив хтось?

Хмикаю зовсім не весело і показую їй розбитий телефон. Хочеться повернутися на стадіон, знайти клятого блондина і натовкти йому пику. От справді, навіть руки чешуться, коли уявляю цю картину. 

Збиваючись через емоції, розповідаю Валі про все, що зі мною сталося, і чим більше кажу, тим яскравіше округлюються її очі.

- Як він виглядав? Повтори ще раз, - просить трохи розгублено. 

- Та яка різниця, як він виглядав? - бурчу. - Блондин з блакитними очима. Красивий, але повний ідіот. А ще мені здалося, що у нього на обличчі був грим. Хоча не можу точно сказати. Можливо, це тональний крем тієї дами відбивалася на його пиці після пристрасного поцілунку! 

Валя якось неоднозначно хмикає, а тоді заривається у свій телефон. Наче зараз хороший для цього час!

- Може, ми вже підемо? Досить з мене на сьогодні пригод! - випалюю сердито. 

- Це він? - Валя пхає мені під ніс свій телефон, на екрані якого я бачу знайому фізіономію. Блондин весело посміхається, а у мене зуби зводить від його вигляду. 

- Звідки у тебе фотка цього придурка? - не можу утриматися від солодкого епітета в бік свого нового знайомого. 

- Блін, Катько! Ти хоч знаєш, хто він? - випалює надто емоційно подруга.

- І хто ж? - у голові перебираю багато варіантів. Судячи з його дорогого телефона та не менш дорогого луку, можна зробити висновок, що хлопчик він не простий. 

- Ной! - кричить Валя і, здається, вона думає, що це ім'я якось мені допоможе хоча б щось зрозуміти. - Учасник "БезМеж"!

Шестерні у мене в голові починають працювати з подвійною силою, і дуже швидко до мене доходить суть діла. Виходить, цей блондин - учасник гурту, на концерт якого ми сьогодні припхалися? Капець просто.

- Почекай! - виставляю перед собою руки, намагаючись скласти докупи всю картину. - Ти говорила, що зараз у них тур містами України. Отже, сьогодні або вже завтра у нашому місті їх вже не буде?! 

- Тебе тільки це хвилює? - дивується Валя. 

- Звісно! - заявляю. - Цей божевільний заявив, що знайде мене. А як він мене шукати буде, якщо вже завтра у нього концерт в зовсім іншому місті? 

Валя на мої слова лише важко зітхає, і нарешті ми їдемо по домівках. На сьогодні досить з мене потрясінь та шалених емоцій. Ніколи не була настільки злою на одну конкретну людину. Емоції потроху почали спадати, і прийшло розуміння, що доведеться шукати гроші на новий телефон. У мами просити не хочеться, адже вона й так по горло у турботах. А це означає, що на це літо мені потрібна робота. І терміново. 

Я не стала говорити мамі про розбитий телефон. На щастя, він вмикався і навіть дзвонив, тільки от екран безнадійно розбився. Усе літо я працювала у кафе, щоб придбати собі новий. На щастя, вступні іспити не були для мене чимось аж надто страшним, і з ними проблем не було. 

Мамі часто доводилося їздити у відрядження в столицю, і саме в той час зі мною залишалася Валя. Лише вона і мама знали про мій страх залишатися одній в порожній квартирі. Цей страх з'явився саме після аварії і ніяк не хотів мене відпускати. 

Єдине, що по-справжньому тішило - блондин так і не з'явився, щоб скрутити мені шию. Зізнаюся, перші кілька днів ходила та оглядалася, а коли зайшла в інтернет і погортала новини, видихнула. "БезМеж" вже наступного дня виступали в іншому місці, тому часу на те, щоб шукати мене, у цього Ноя точно не було. І що це за ім'я у нього таке ідіотське - "Ной"?! Все до пари своєму власнику! 

В середині серпня мама приголомшила мене новиною про те, що ми розпочинаємо нове життя в іншому місті. Вона познайомила мене з Володимиром Павловичем, своїм босом та коханим чоловіком. Для мене це був ще той шок, та я не стала сприймати в штики кохання мами. Все ж таки тата не повернути, а вона ще молода та красива жінка. 

Володимир Павлович Яворський виявився чоловіком хорошим. Він допоміг мені зі вступом у столичний виш, взяв на себе всі проблеми з переїздом і головне - я бачила, що він щиро кохає мою маму. 

- Щаслива ти, Катько! - зітхнула Валя, напевно, вже десятий раз за останні десять хвилин. Ми прийшли у кафе, щоб разом посидіти востаннє перед моїм від'їздом. 

- А ти хіба ні? - посміхаюся. 

- Ну… у столицю мене ніхто не кличе. А там знаєш які перспективи? - бурчить. Так, Валя дівчина з божевільними мріями. Одна з них - підкорити столицю. 

- Навіть не здогадуюсь, - знизую плечима. - Скажу тобі чесно - мені якось байдуже на перспективи. Я навчатися буду, а потім хочу знайти хорошу роботу. Сподіваюся, що Володимир Павлович допоможе з цим. Все ж таки компанія у нього міжнародна, я й перекладачем буду.

Валя тільки фиркає на мої слова. Так, плани у неї зовсім не збігаються з моїми. Вона, як і більшість молодих дівчат, мріє про красивого принца. І головне, щоб цей принц хоча б трішки був схожий на будь-якого учасника "БезМеж".