8.

Я уявлення не маю, у що вплуталась. Освідчення, день народження, хлопці з "БезМеж". Все це схоже на якусь дивну казку, тільки от де принц і все таке, я не знаю.

Коли закінчується остання на сьогодні лекція, ми з Настею разом виходимо на вулицю. Знову прощаємося біля стоянки і я прямую до знайомого автомобіля. Сьогодні Ной тут сам. Сидить на капоті, наче позує для модного журналу. Коли бачить мене, підводиться та знімає темні окуляри.  

- Я говорив з Етом стосовно твоєї пропозиції, - одразу заявляє. 

- І що він? Відмовився? - все-таки сподіваюся на такий перебіг подій. 

- Та ні, ідея йому сподобалася, - посміхається хлопець. - Даша у нього дівчина особлива, одним співом її не взяти. Просто як ти. 

- Тобто? - не можу зрозуміти, що він має на увазі. 

- Сідай, Кет. У нас мало часу, - хмикає Ной і, здається, не збирається бодай щось мені пояснювати. 

До торгового центру їдемо мовчки. Прокручую у голові слова хлопця, а він просто мовчить та думає про щось своє. В принципі, мені однаково кого навчати кататися - будь-якого відвідувача ковзанки чи того ж Етана. Та якщо він дійсно готовий піти на такі жертви заради своєї дівчини, я вже ним захоплююся. 

Ной разом зі мною заходить на каток і заявляє, що почекає, поки я переодягнуся. Роблю це швидко,  тому що до божевілля цікаво, що ж буде далі. А далі мене чекає справжній шок, тому що на ковзанці, окрім Ноя, мене чекають Леон та ще один брюнет з проникливим поглядом. Чомусь одразу приходить розуміння, що це Етан.

- А де всі? - ковзани плавно розсікають лід, коли їду у їх бік. На ковзанці ні душі, хоча в таку пору тут буває багатолюдно. 

- Ми орендували каток до десятої, - заявляє Ной. 

- Привіт, я Етан! - хлопець доволі привітно посміхається, а я одразу відзначаю, що на ковзанах він тримається добре. А от Ной, чомусь, ближче до бортиків. Невже не вміє кататись? 

- Катя! - тиснемо одне одному руки. - Кататись вмієш? 

- Головне, що не падаю, - хмикає хлопець. - Колись катався, але було це дуже давно. 

- Добре, - киваю головою і переводжу погляд на Ноя, котрий все ж таки хапається за бортик. - А ви тут як група підтримки?

- Ага! - відповідає Леон і впевнено розсікає лід. От у нього з катанням жодних проблем немає. 

Оскільки основне моє завдання навчити кататися Етана і спробувати зробити з ним декілька легких підтримок, ми одразу беремося за роботу. На щастя, хлопець старанний і виходить у нього чудово. Леон також впевнено катається навколо нас, а от Ной взагалі покидає лід. Здається, мої спостереження вірні - він не дружить з ковзанами. 

- Твоїй дівчині пощастило, - не можу втриматися від похвали в бік Етана. - Ти так стараєшся для неї. 

- Це мені з нею пощастило, - впевнено відповідає хлопець і так тепло посміхається, що у мене подих перехоплює. Оце я розумію - справжнє кохання! Шкода, що у мене такого немає. - Кет, ти можеш допомогти мені в суботу? Я хочу показати Даші наш виступ, тільки одягну маску, щоб вона мене не впізнала. 

- А потім освідчишся? - запитую. - Це чудова ідея! Звісно, я допоможу! 

- Ти дуже хороша! Ной правду говорив, - посміхається Етан. 

- Тобто? І що він говорив? - зацікавлено питаю. 

- Гей, Ет! У тебе тут телефон розривається! - Ной кричить так голосно, що ми з Етаном одночасно повертаємося до нього. Хлопець вибачається і швидко їде до бортиків, щоб відповісти на дзвінок, ну а я вирішую дещо перевірити.

- Ти не вмієш кататися? - під’їжджаю до бортиків, за якими сидить Ной. 

- З чого ти взяла? - хлопець одразу напружується, а мені все стає зрозуміло. 

- Виходь на лід, я і тебе навчу! - подаю йому руку, хоча й сумніваюся, що Ной погодиться. Все ж таки він не той, хто буде показувати свої слабкі місця. Але, на мій щирий подив, він таки підводиться і вкладає свою руку у мою. 

- Ой, що зараз буде! - регоче Леон. - Кет, ти впевнена, що воно того варте? 

- Закрийся, придурок! - гиркає Ной і таки ступає на лід. Йому реально страшно, я відчуваю це по тому, як міцно він хапається за мою руку. Але до подібного я звикла, адже вчити таких, як Ной, входить в мої обов'язки. 

- Розслабся і довірся мені, - кажу впевнено. 

- Звучить красиво, - нервово посміхається Ной. - Мушу зізнатися, що ковзани мене завжди лякали. Я уявляв, що, впавши, можна розрізати собі горло. 

- Ти серйозно? - фиркаю. - На ковзанах діти катаються, хоча мушу визнати, що так, вони вважаються холодною зброєю. 

- Ось бачиш! - вигукує Ной і лише зараз помічає, що за розмовами ми заїхали на середину ковзанки. - Ого! 

- Не все так страшно, правда? - посміхаюся. В очах Ноя щирий захват - і це так круто. Зараз він такий смішний і зовсім не пихатий. Показувати свої слабкі місця не кожен вміє, а те, що Ной зміг це зробити говорить про його силу. 

- Правда, - погоджується. 

- Гей! - до нас повертається Етан та зацікавлено розглядає. - Взагалі-то, Кет мені допомагає!

- Я краще повернуся у безпечне місце, - охоче погоджується Ной і забирає свою руку з моєї.