Розділ 6. Отже, домовилися?

Розділ 6. Отже, домовилися?

Ліза завжди вважала себе людиною, якій щастить. Але так, як сьогодні, їй ще жодного разу не щастило. Вона, як Штірліц, була буквально за крок від провалу, і тут як нізвідки цей кіт. Ліза і до цього дуже любила чотирилапих, а тепер її любов стала ще більш неосяжною. Шкода, в гуртожитку тримати тварин суворо заборонено. Інакше б вона обов'язково поселила у себе когось на зразок її сьогоднішнього рятівника.

Ліза вибралася з купи речей, які служили їй тимчасовим укриттям, і почала швиденько їх перебирати. Карнавальні костюми — це ще один великий подарунок долі. Навіть більше! Для людини у відвертій нічній сорочці це просто скарб. Вибір був великий – багато яскравих ошатних вбрань, але Ліза вирішила, що про людське око краще буде надягти максимально стриманий чоловічий костюм.

Вона натягла на себе чорні слакси, білу сорочку з чорною вишивкою та чорний жилет із білою вишивкою. Все це було трохи завеликим, але врятував червоний пояс, яким Ліза підперезалася. На голову вона начепила капелюх, а очі сховала під маскою. Тепер якщо хтось її все ж таки тут заскочить, то навряд чи так відразу впізнає в ній Елізабет.

Проблему зі взуттям теж вдалося вирішити швидко — Ліза надягла легкі жіночі балетні туфлі. Вони хоч і вибивалися з образу, зате більш-менш підійшли за розміром. Ох і вигляд у неї, мабуть! Але все ж це краще за "нічний костюм снігуроньки". А взагалі, якби у Лізи був час, вона б тут багато чого приміряла. Деякі вбрання були вершиною екстравагантності і писком ексцентричності, деякі були розкішні і дивовижно химерні – просто ідеальні для маскараду, а маскаради, перевдягання та веселі розіграші Ліза любила. Їй здалося вершиною блюзнірства розпорядження Брайана викинути всю цю красу. Цікаво, чому в замку більше не проводять новорічні карнавали? Якби вона була тут хазяйкою, таке б свято влаштувала — ух!

Проте завдання стояло не свята влаштовувати, а вибиратися звідси. Часу обмаль. Щойно кота впіймають, візьмуться виконувати інше розпорядження Брайана – ліквідовувати карнавальні костюми, а отже, знову повернуться до цієї кімнати.

Ліза озирнулася в пошуках дзеркала — адже Елізабет запевнила, що саме через дзеркало має статися зворотний обмін. Тут їх було кілька, але найкрасивіше і найбільше – в людський зріст, стояло в дальньому кутку на позолоченій підставці. Напевно, це воно і є портальне.

Ліза попрямувала до нього, на ходу набираючи повідомлення.

Елізабет, у мене все добре, я знайшла ціль.

Ох, яка я рада! Яка ти молодець, що не потрапила на очі Брайану! А у мене виникли невеликі труднощі. Твоє дзеркало розбите. Але це нічого. Для порталу потрібні два дзеркала: одне особливе — те, біля якого ти зараз стоїш, а друге — звичайне. Згодиться абсолютно будь-яке, аби було досить великим і цілим. Підкажеш де знайти?

Де знайти дзеркало в гуртожитку? Та в будь-якій кімнаті — вони всі стандартно однакові. У кожній є шафа з одними дверцятами з вбудованим дзеркалом.

Постукай до сусідів по блоку. У них є.

Сусідню кімнату, розраховану на двох, займали Світлана та Наталя. Дуже товариські дівчата, подруги Лізи по всіляких пригодах з життя гуртожитку.

Що мені сказати? Вони дозволять його позичити?

Позичити неможливо — дзеркало прикріплене до дверцят шафи.

Тоді нічого не вийде.

Елізабет почала пояснювати, що в момент переміщення має бути в кімнаті одна, інакше в портал може потрапити хтось інший.

Насправді це не така вже й проблема. Якби на місці Елізабет була Ліза, вона б придумала, під яким приводом відіслати ненадовго сусідок з їхньої кімнати, а самій залишитися там. Але в Елізабет навряд чи так вийде.

Відправити її в магазин? Неподалік від гуртожитку є господарська крамниця, але вона працює до восьмої вечора і вже закрита.

У Лізи в голові стрімко пролітали різні варіанти, де ще можна роздобути дзеркало, але вона розуміла, що навряд чи Елізабет вдасться швидко реалізувати хоча б один з них. А в Лізи повний цейтнот. Будь-якої миті в кімнату міг хтось увійти. І тоді на думку спала зовсім шалена ідея, яку, мабуть, навіяли недавні роздуми про маскаради, розіграші та перевдягання. І що більше Ліза крутила цю безрозсудну думку в голові, то більше вона їй подобалася.

Слухай, Елізабет, а що як нам відкласти обмін на один день?

Це божевілля…

Анітрохи. Пам'ятаєш, я казала тобі, що якби я була на твоєму місці, то на раз-два позбавила б тебе нареченого?

Думаєш, у тебе вийшло б? Залишився лише один день.

Я дуже постараюся.

Це ж не адронний колайдер збирати, хіба складно? Ліза знає усі слабкі місця чоловіків. Та вона доведе Брайана до сказу. Він не лише не захоче брати за дружину Елізабет, а й взагалі, одруження з будь-ким здаватиметься йому пеклом.

А пам'ятаєш, я теж казала, що якби я була на твоєму місці, на раз-два отримала б залік з риторики?

Пам'ятаю, сестричко. Отже, домовилися?

— Крістофере, не чекала від тебе, що ти змиришся з поразкою, — Лаура подивилася на брата з легким осудом. — У вищих колах тільки й розмов, як юна дебютантка принизила тебе відмовою.

— Чого ти хочеш від мене, Лауро? Щоб я принизився ще більше, продовжуючи її вмовляти? Завтра ввечері оголосять про її заручини з Брайаном. На жаль, я програв.

— Рано здався, брате. З цими заручинами не все так просто. Подумай. Чого б це Брайану, гульвісі і запеклому холостяку, так несподівано прийти до думки про весілля? Чи не він на початку сезону запевняв усіх і кожного, що не має наміру пов'язувати себе узами шлюбу ще як мінімум кілька років?

— Куди ти хилиш?

— У поспішних шлюбів завжди є якась причина. Часто неприваблива. На жаль, причину старанно приховують. Навряд чи мова про те, що Брайан з Елізабет мали таємну інтрижку з наслідками. Тоді про шлюб мріяла б Елізабет, а не віконт. Тут річ у чомусь іншому. Скажи, тобі не хотілося б дізнатися справжні мотиви раптового бажання Брайана одружитися? У тебе з'явився б козир у рукаві і, можливо, ти б переграв віконта.