Позбав мене від нареченого, сестричко

Розділ 18. Вже йдете?

 

Розділ 18. Вже йдете?

 

Вважається, що журналісти мають особливий нюх на сенсації. У Лізи, принаймні, він точно був. І він, цей нюх, підказував, що заява Брайана про те, що він знає таємницю Елізабет, на сенсацію не тягне. Найімовірніше, віконт пронюхав, що Елізабет має дар медіума — от і все, що йому відомо. А які ще таємниці можуть бути у сестри?

Вони стояли в коридорі під гірляндою з кольорових вогників. Брайан дивився на Лізу своїми зеленими очима, усміхався, наче мав беззаперечну перевагу, і чекав від неї реакції на свої слова. Думає, вибив її з колії тим, що там щось про неї знає? Тричі ха!

— Що з того, що вам відома моя таємниця? — мило посміхнулася йому Ліза. — Ви не забули, що я журналіст? Мені не важко віддячити тим самим — вивідати ваші секрети.

— Ви симулянтка, — посміхнувся він. — Невже думаєте, що я повірив, ніби ви дійсно працюєте на газету чи справді зібралися відкрити автомайстерню? Це все гра, чи не так? — його усмішка стала хижою. — Елізабет, скажу чесно, ви мене зацікавили своєю грою, — він знизив гучність і від цього його тембр став особливо приємним. — Зазвичай мені не важко розкусити, чого домагається жінка, але ваша поведінка виглядає настільки майстерно абсурдною, що ви зламали мені мозок.

Майстерно абсурдною Лізу ще не називали, але їй сподобалося. Хотілося вірити, що в Брайана згасне бажання одружуватися з леді-зломщицею мізків.

— Для всіх ви миле наївне створіння, — продовжив він тим самим оксамитовим баритоном, — і я був точнісінько такої ж думки про вас до сьогодні. Проте сьогодні зрозумів, наскільки я щодо вас помилявся. Сніговий Дід, журналістка, автомеханік, а тепер ось цей… спокусливий образ… — його погляд затримався на одній із блискіток на сукні, а може й не на блискітці… — надто багато образів для однієї юної наївної леді, ви так не вважаєте?

Це він ще "костюм Снігуроньки" не бачив. Але ж Ліза не винна, що потрапила сюди в самому пеньюарі і змушена постійно переодягатися.

— Не вважаю. Мої таланти багатогранні.

— Ось про них, про ваші таланти, і про те, що ви задумали, мені хотілося б поговорити після того, як інші гості залишать замок.

Варто було Брайану згадати про інших гостей, як вони з'явилися в коридорі — мабуть, їм набридло чекати, коли господар повернеться до вітальні.

— Вже їдете? — спитав він без жодного жалю. — Освальд проведе вас.

— Брайане, дорогенький, — Лаура підійшла до віконта і посміхнулася йому на всі свої тридцять два великі зуби, — ми й раді були б лишити тебе наодинці з передсвятковими клопотами, але, на жаль, не можемо залишити замок — дороги замело.

Клац.

— У мене чудові новини, панове, — хтозна звідки у коридорі з'явився Освальд. — Щойно по радіо виступав наш бургомістр. Він запевнив, що, незважаючи на сильні снігопади, всі дороги в столиці та передмісті розчищено.

— Недарма я за нього голосував, — хмикнув Брайан. — Що ж, Лауро, Крістофере, щасливої ​​дороги. Освальде, будь ласка, проведи.

Видно було, як господар замку щиро і від всього серця прагне позбутися гостей. Як не дивно, у цьому питанні Ліза була з ним солідарна. Їй теж хотілося, щоб вони якомога скоріше поїхали і не заважали проводити диверсії, спрямовані на порятунок сестри від нареченого. Тому новина про розчищені дороги припала Лізі до душі. Проте вона рано раділа.

— Брайане, милий, — Лаура довірливо торкнулася руки віконта, — але ж справа не лише в дорогах. Наш автомобіль заглох. Ситуація абсолютно безвихідна. Розуму не доберу, хто може допомогти з ремонтом автомобіля пізно ввечері, — з удаваним жалем зітхнула вона. — Не хотілося б тобі заважати, Брайане, але, схоже, нам доведеться залишитися тут на ніч.

Ліза помітила, який кислий вираз проскочив на обличчі віконта. Однак проіснував він не довго — Брайан знайшов, чим потішитися.

— Думаю, нам потрібно запитати у леді Елізабет, чи не порадить вона вам майстра-автомеханіка, — він перевів погляд на Лізу. — Адже у вас має бути хтось на прикметі, якщо ви зібралися відкривати автомайстерню? — його брова підвелася, видаючи, що Брайан ні на мить не повірив, що у співрозмовниці й справді у планах відкриття автомайстерні.

У зелених очах стрибали уїдливі викривальні іскорки: симулянтка.

Ліза, напевно, знайшла б, що відповісти на цей обурливий випад, але їй це навіть не знадобилося. У коридорі зненацька з'явилася Міранда.

Лаура та Крістофер зустріли даму в комбінезоні автомеханіка в німому подиві.

— Вибачте, що спізнилася на чай, — кинула Міранда. — Неподалік від воріт помітила покинутий автомобіль — довелося полагодити. Там, виявилося, річ навіть не в поломці. Просто хтось від'єднав передавальний тросик.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше