Глава 9

Дамір

На годиннику 7:30 ранку. В цей час Лінда завжди стоїть перед дзеркалом і робить гімнастику для обличчя. Потім одягається, снідає та їде у справах, яких у неї як завжди валом. Таке враження, що кожен день вона вишукує для себе додаткові завдання і мені дуже підходить її режим дня. Мене влаштовує, що я бачу її досить рідко. Спимо ми вже давним-давно в різних спальнях і навіть снідати я намагаюся раніше, щоб не корчитися над своєю вівсянкою під її колючими поглядами. Але сьогодні нам потрібно поговорити, через що мені відразу починає злегка нудити.

Рік тому, коли я знову завів розмову про розлучення, я чітко й ясно усвідомив, що не хочу бачити Лінду, я фізично не можу виносити жінку, яка вже третє Різдво поспіль піднімає тост «щоб в цьому році мій чоловік мене не вбив». Вона не вміє пробачати, вона навіть не бажає визнати, що моя вина була лише частковою, і звичайно ж, Лінда нізащо не погодиться з тим, що саме вона стала причиною тієї аварії. Не треба було закочувати мені скандал прямо в машині, коли я був за кермом. Рік по тому я ще на щось сподівався, на другий рік мені стало все одно, повна байдужість. І ось тепер у мене гостре небажання бачити свою дружину. Я вже мовчу про те, що спогад про те, що колись я з нею трахався, викликає у мене огиду. «Я ніколи не дам тобі розлучення! Я перетворю твоє життя на пекло, якщо ти спробуєш затіяти шлюборозлучний процес! З твоєї вини я ніколи не стану матір'ю!» Ось, що написано у неї на обличчі, коли вона на мене дивиться.

З важким подихом стукаю в двері і почувши її дозвіл, входжу до спальні дружини.

- Щось сталося? - цікавиться, як завжди, з підкресленим роздратуванням.

- Дзвонила Джоан з клініки. Повідомила, що у неї є відповідна кандидатка.

- Прекрасно, сподіваюся, на цей раз вийде. І дивлячись на дитину ти кожен раз будеш згадувати чого ти мене позбавив! - кидає вона, кривляючись в дзеркало, роблячи свої дурні вправи. Марно їй нагадувати, що вона ніколи й не хотіла ставати матір'ю. Минулого разу, коли я їй про це сказав, вона влаштувала таку мерзенну істерику, що наступного ранку одна з покоївок та садівник негайно звільнилися. Люди її не люблять, а Лінда впевнена, що вони їй просто заздрять.

- Мені потрібно не нагадування, Ліндо, мені потрібна людина, яка буде мене безумовно любити.

- А за що тебе любити? - відірвавшись від свого відображення, кидає на мене повний зневаги погляд. Ось вже стільки часу вона намагається вивести мене з себе, але їй ніяк не вдається домогтися бажаного, вже не знає, як болючіше вжалити. На кожен її викид отрути я лише граю жовнами. Упевнений, це її улюблена картина.

- Так ти не поїдеш поглянути і познайомитися з дівчиною?

- Ні, що я там не бачила. Жалюгідні істоти, яким по заріз потрібні мої гроші. Розбирайся з цим сам. Мої заморожені яйцеклітини у них ще є.

Моє прокляття в тому, що я занадто консервативний. Можливо, це інфантильність. Можливо, я боягуз, бо не наважуюся почати шлюборозлучний процес, який адвокати сімейства Морлі затягнуть на роки. Може, не хочу залишитися ні з чим тому й вибираю це пекло? Або я просто втомився.

 Але я дуже хочу мати свою дитину, щоб у мене була мета прокидатися вранці, щоб на мене дивилися люблячі оченята, щоб чиїсь руки обіймали мене з ніжністю. Хочу віддати комусь свою потребу любити. Ось тому я так наполегливо вчепився в ідею скористатися сурогатною матір'ю. І після кількох невдалих спроб все ще продовжую сподіватися.

Всі мої думки вмить розлітаються в сторони, коли мене ледь не збиває з ніг жіноче тіло. Ми дивом не покотилися вниз по сходах. Я вже звик до захоплених дівочих поглядів, і вже ніяк на це не реагую. Зовнішність - це єдине, чим мене бог не скривдив, ось тільки толку від цього нуль. Особисто я волів би бути щасливим, а не гарненьким. Але у цієї блакитноокої міс крім жіночого збентеження, в погляді мелькає щось інше, там в'ється нескорене полум'я. Вона настільки жива, стільки в ній вирує енергії, що я мимоволі нею замилувався. А коли побачив її фото на досьє, яке поклала переді мною Джоан, раптом відчув дивний шерех надії.

- Дівчина гарненька, миле личко. Але вона бунтарка, в ній занадто багато ірландського гонору, - продовжує звітувати Джоан, але я вже знаю, що це та сама дівчина, яка виносить мою дитину. Вона особлива, незважаючи на це грубе пирхання і небажання дивитися мені в очі. Так, її характер далекий від істинно англійської стриманості.

А коли Джоан надіслала мені ввечері повідомлення, що Даяна відмовляється без пояснення причин, я крутився в ліжку всю ніч, ні на мить не заплющивши очей. Хотілося зірватися і летіти в клініку, розбудити цю злюку і постаратися її переконати. Хоча навряд чи її зворушать мої аргументи, вона ж не в курсі, що твориться в моїй душі. Джоан завжди дублює свої повідомлення, відправляючи копію Лінді, цілком логічно вважаючи нас парою. Мало хто посвячений у наші особисті відносини. Тому вранці Лінда зустрічає мене скептичною міною на обличчі, за якою прихована радість:

- Схоже, на цей раз нам попалася хамка, яка бажає збагатитися за наш рахунок. Дівча набиває собі ціну і не думай їй поступатися та приймати її умови.

- Ліндо, ти раптом вирішила, що будеш мною командувати? Переплутала сон з реальністю? Якщо я не отримаю дитину - я подам на розлучення і тоді мені буде плювати, що за сценарій ти для мене приготувала! – гаркаю, плюючись злістю, сідаючи в машину. Лінда ненавидить мене, але вона обожнює мене мучити. Це єдине, що приносить їй задоволення.

…Мені подобається Даяна, її хода, риси обличчя, фігура, її можна назвати красивою жінкою, вона як раз в моєму смаку. Але мені не подобається її впертість і ця маячня, яку вона несе, ніби причина її відмови в тому, що я їй не подобаюся. Це ж очевидна брехня! Не хотілося б думати, що переді мною корислива особа, яка просто вирішила скористатися ситуацією, дізнавшись про наші невдалі спроби. І коли Даяна все ж озвучує свої умови, замість радості, я дико розчарований. Звідки стільки пожадливості в такому милому створінні? Умови цілком стерпні, але мені як дурневі хочеться більше людського тепла з її боку.