Глава 17

Місто Лейборн, Аллегрія, за 449 років до битви проти Натаніеля                                                    

Яке щастя, що ми забралися з цієї жахливої країни. Офіційно заявляю, що я точно не хотіла би жити в Беллаторі. Як взагалі Лулу та Ронан могли сумувати за своїм домом? Ні, можливо в майбутньому все інакше, однак тоді це було просто кошмаром. Яке щастя, що нам допомогли втекти. І я була впевнена, що це зробила Людміла. Вона ж пам'ятала нас з того часу, коли ми були в Хейвенберді. І тепер вона вже вампір.                                                                                                                                                          

А от тепер ми опинилися в якомусь містечку. І це стало для мене новиною, адже до того ми переносилися в палац або біля нього. Тоді ж чому ми опинилися тут? Я абсолютно нічого не впізнавала, а от Грегорі уважно все роздивлявся.                                                                                           

- Ти хоч щось розумієш? - запитала я в хлопця.                                                                                               

- Так, занадто добре, - він похитав головою. - Ми в моїй рідній країні, в Аллегрії. І судячи з усього, це містечко Лейборн. Воно знаходиться на півночі, досить далеко від столиці. І якщо ми опинилися тут, це значить лише одне…                                                                                                                                          

І він знову замовк, а я вже просто не витримувала. Ні, я розуміла, що для нього це дуже хвилююче - дізнатися минуле своєї країни. Сама пам'ятаю свої відчуття після відвідування Еллеону. Та зараз я бачила дещо інше в його очах. Невже страх? Щось тут точно не так. І я почала навіть хвилюватися за нього.                                                                                                                                                                    

- Грегорі, все добре? - врешті сказала я.                                                                                                          

- Ні, не добре. Раніше ми переносилися в якийсь важливий для певної країни час. І з історією моєї родини місто Лейборн пересікалося лише один раз, - він похитав головою. - Десь приблизно чотириста сорок п'ять років тому тут оселився Таренс Аркан, мій далекий предок. Скажу навіть більше, його сюди вигнали з палацу столиці Аллегрії. Він був спадкоємцем престолу. Однак після вбивства його друга проявилося прокляття.                                                                                                                                       

- Тепер більш менш зрозуміло в якому ми часі, - сказала я. - Але що нам тепер робити? Як шукати портал?