Глава 20

Палац Деланей, Олберн, за 311 років до битви проти Натаніеля                                                        

Маю визнати, що в Нерії нам просто пощастило, адже ми випадково натрапили на портал. Якби ми вирішили перечекати в іншій печері, або просто хоча б відійти на кілька метрів, то все стало би просто жахливо. Моє передчуття спрацювало, і я була цьому дуже рада. От тільки я так і не знала в якому ми часі були і де зараз. А раптом ми перенеслися знову досить далеко від дому? Ні, навіть думати про це не хочу.                                                                                                                                                                 

Але цього разу ми знову опинилися біля якогось палацу. Чудово, я вже скучила за такими місцями, адже вони були більш безпечними. Нарешті ми змогли би хоч трохи видихнути. Проте якщо пригадати те, що з нами сталося в Беллаторі, то вже можна починати хвилюватися. Але чомусь я була абсолютно спокійною.                                                                                                                                                            

Нарешті в мене була можливість озирнутися. І це місце легко було впізнати, адже усе було покрито снігом та льодом. І все було зовсім не так, як під час зими навіть в Еллеоні. Тут дерева все своє життя були вкриті своєрідною ковдрою. А значить ми в Олберні. Я досить добре знала про цю країну. Після смерті Ізабель, моєю сусідкою стала Реббека, принцеса цього народу. Вона дуже любила свою країну, а тому інколи розповідала про неї. Ну що ж, з першою частиною ми розібралися. А ось тепер лишилося розібратися з часом.                                                                                                                                           

- Сподіваюся, що хоч тут нам буде спокійніше, - посміхнувся Грегорі. - Я вже втомився від всього цього.                                                                                                                                                                   

- Я теж, - видихнула я. - Нам потрібно зрозуміти в якому ми часі та як знайти портал. Схема не міняється.                                                                                                                                                            

- Зате до цього вона працювала, - посміхнулась я.