Глава 1

Алегрія неабияк мене вразила. Так, минулого разу коли ми тут були, то не дуже сподобалося, адже предок Грегорі нас намагався вбити. Та й я пам’ятаю розповіді хлопця про його родину. І я зрозуміла, що це не найкращі люди. Але все ж хотілося побачитися з Кіарою. Ця дівчинка приїжджала в Еллеон разом з Грегорі, коли я їх запрошувала. І ми навіть встигли подружитися.                                                    

Однак коли ми повернулися до Алегрії на нас чекала новина. Король помер під час нападу Легіону. Не скажу, що хлопець сильно засмутився, але все ж це був його рідний батько. По розповідям Кіари мати стала більш лагідною за відсутністю чоловіка і навіть намагалася налагодити стосунки з донькою. Це змусило Грегорі видихнути, адже тепер він точно міг залишити тут свою молодшу сестричку. Та тепер залишилося ще одна справа – повідомити матері, що він збирається перебратися до Еллеону. Це мало статися сьогодні за вечерею, тому я і готувалася. Навіть сукню вдягнула.                                                   

- Ти точно впевнений, що хочеш це зробити? – вкотре запитала я. – Все ж тут твоя рідна домівка, і ти зможеш стати королем. А зі мною на тебе максимум очікуватиме принц-консорт.                                       

- Ніби для мене це все важливо, - Грегорі закотив очі. – Меліссо, я так сильно кохаю тебе, і готовий на все, аби ми були разом. Повір нарешті, що ти для когось настільки важлива, що готовий відмовитися від всього.                                                                                                                                                            

- Це не так просто, - посміхнулась я. – А як сприйме це твоя мати? А Кіара?                                               

- Не хвилюйся за це, - Грегорі мене легенько поцілував. – Бачу ти навіть сукню вдягнула.                        

- Не звикай до цього, - фиркнула я. – Пішли, на нас вже чекають.                                                                

Хлопець лише кивнув, а потім взяв мене за руку і ми попрямували до обідньої зали. Я неабияк хвилювалася, але відчувала підтримку Грегорі. Він справді хотів бути зі мною, і заради цього готовий відмовитися від трону. Маю визнати, це приємно бути для когось найголовнішим в житті. А чи змогла я би зробити теж саме для нього? Думаю, що так. Проте це було би важко зробити. Для ельфів їх рідна земля значить більше, ніж для решти народів. На щастя мені не довелося обирати.                                  

Кіара та королева вже сиділи на своїх місцях. Дівчинка буквально світилася від щастя, адже тепер і її брат повернувся, і мати почала більше часу проводити з донькою. Я чула як вона лагідно говорить з нею, а от я від своєї такого ніколи не чула. Хоча хто його знає, можливо і моя мати колись зміниться. Якийсь час ми спокійно їли, Грегорі розповідав про наші пригоди. А коли вже подали десерт, він вирішив все ж, що час прийшов.                                                                                                                        

- Мамо, Кіаро, я маю вам дещо сказати, - він взяв мене за руку. – Загалом, я хочу бути разом з Меліссою.                                                                                                                                                            

- Ну ми це знаємо, - посміхнулась королева. – І я дуже рада, що ти маєш таку дівчину.                             

- Тут трохи інше, - пояснив хлопець. – Я хочу бути з нею й надалі. В Еллеоні. Я не зможу стати королем Алегрії. І я готовий відмовитися від трону на користь Кіари, - продовжив Грегорі. – Звичайно я буду провідувати вас, і думаю Мелісса не проти, аби й ви в гості завітали, - я ж лише кивнула.                         

Якусь мить за столом панувала тиша, адже ніхто не знав, що сказати. Кіара не виглядала засмученою, адже вона зможе побачити брата в будь-який момент, коли захоче. Я вже боялась, що вони зараз почнуть відмовляти Грегорі. Але сталося все зовсім не так.                                                                           

- Ну що ж, синку, це твій вибір. І я його поважаю, - здивувала нас королева. – Ми й так перетворили твоє життя на пекло, і я була не найкращою матір’ю. Тому єдине, що я можу зараз зробити – це підтримати тебе, - вона посміхнулась. – Кіара, ти готова стати королевою?                                                 

- Звичайно, - розсміялась вона. – Головне, щоб мій братик був щасливий. І ми часто бачились.               

- Обіцяю, - Грегорі їй посміхнувся.                                                                                                                    

- Меліссо, ти за сьогоднішній вечір жодного слова не сказала, - звернулась до мене королева. – З тобою все добре.                                                                                                                                                

- Так, просто хвилююся, - зізналася я.                                                                                                              

- Не варто, - вона мені м’яко посміхнулась. – Це місце для вас назавжди залишиться домом. Я скоїла немало помилок, і збираюся їх виправити.                                                                                                       

Все ж Грегорі неабияк пощастило з родиною. Так, раніше все було не так добре, коли його батько був живий. Але тепер вони справді щасливі. Кіара стане королевою, а мати їй допомагатиме. Тут нас завжди чекатимуть, і це місце й справді стане для нас другим домом. А Грегорі відправиться зі мною в Еллеон. І ми обов’язково станемо щасливими.