Глава 3

«Перша шлюбна ніч пройде на моїй території...» – все ще звучало у вухах, коли Ксенія, майже не розбираючи дороги, практично бігла по коридору, прагнучи якомога далі опинитися від залу зі зброєю. Стражники проводжали її здивованими поглядами. Ну так, Ліра зазвичай повзає по замку зі швидкістю черепахи, та ще й з абсолютно покірним виглядом зломленої квітки. Загнобили дівчину, вкрай загнобити. Несподівано стало дуже прикро за господиню тимчасового тіла. Будь у Ксю більше сил, вона б поставила на місце всю цю купку невдах. Але сили у неї майже немає (чого не скажеш про справжню Лірану), про себе б подбати...

«Та щоб ти здох, садюго-збоченець!» – гнівалася дівчина, розмашисто ступивши за кут, і налетіла на повороті на низькорослу повненьку дівчину в оксамитовий зеленій сукні, за якою, в свою чергу, йшла дівчина вища і стрункіша, одягнена в бордовий оксамит.

– Незграбна бруднокровко! – вилаялася пампушка Беріс, відчутно штовхнувши Ксюшу в груди.

– Настільки рада майбутньому заміжжю, що під ноги взагалі не дивишся? – додала Флоріс, яка тільки дивом зберегла рівновагу.

«Дідько, нарвалася!» – Ксенії зовсім не хотілося розмовляти зі зведеними сестричками. Ні, вона, на відміну від Ліри, їх не боялася, але чути на свою адресу різноманітні епітети (один іншого гірший) приємного було мало.

– Іди з дороги, соплячко! – гаркнула Беріс, а потім із заздрістю глянула на намисто Ксю. – Все одно воно тобі не личить! І сукня теж. Ти рилом не вийшла, щоб носити такі красиві речі. Чекаю не дочекаюся, коли ти, нарешті, заберешся з нашого будинку!

– Ну що ти, Бері, не будь до неї такою суворою, вона ж сьогодні наречена. Наречена... без місця, – захихотіла Фло.

Ксенія стиснула кулаки. Вона б із задоволенням віддала намисто Беріс, навіть доплатила б, щоб позбутися цієї гидотної штуковини. Та тільки хто дозволить її зняти?! Вона вже намагалася, але пальці і шию прострелило болем: на захисні чари наречений не поскупився. Знала б сестричка, на що підписується, вже точно бігла б від намиста виблискуючи п'ятами. А от самій Ксю втекти вже не вдасться. І, ніби на підтвердження цих невеселих думок, нашийник слабо завібрував, немов би нагадуючи про господаря.

«Ненавиджу, сволото!»

От би на нього самого надіти цю гидоту і покомандувати від душі! З яким би задоволенням Ксюша віддавала Джерсису розпорядження і дивилася, як він корчиться в задушливих муках при найменшій спробі чинити опір її наказам...

Піймавши себе на зайвій кровожерливості, дівчина намагалася не піддаватися цьому згубному впливу і не знищувати у своїй душі все те добре і хороше, що було їй властиво. Хоча це виявилося дуже складним завданням, тому що дотик металу до шиї символізував усю безрадісність нової дійсності. Так, життя Ксенії змінилася до невпізнання і більше ніколи не стане колишнім.

– Фло, вона молодша за тебе на два роки, а мене на рік, але вже увійде до спальні чоловіка, – як і зазвичай, заздрості в голосі Беріс було хоч відбавляй. – Хоча він просто клюнув на її гарненьку мордочку. А це довго не триватиме, така нікчемність як Рана швидко йому набридне. Шкода, що я свого часу не роздряпала їй фізіономію до невпізнання, а тепер пізно: татко буде гніватися, якщо не зможе збути цю мерзотницю з рук.

– От нехай вона і не розраховує на щось більше, – заспокоїла молодшу Флоріс. – І так, бруднокровко, сукню мані поверни. Хоча я її тепер носити не буду, просто свиням у хлів кину, хай потішаться. Навіть вони не такі брудні, як твоя кров.

«Та вдавись ти нею!» – Ксю дійшла до точки кипіння і прямо в коридорі стала ривками здирати з себе дорогу матерію.

– На, забирай! – зараз дівчині було все одно, що охоронці татуся побачать її в нижній сорочці. Це для середньовічних дівчат подібне можна вважати образою, а у неї в рідному світі сарафани влітку не менш відкриті, ще й на тонких бретельках. Та й взагалі, вже сьогодні ввечері Ксюши не буде в цьому триклятому замку. Хоча, якщо чесно, вона вважала за краще б залишитися тут, серед знущань і образ, аби не опинитися у володіннях Джерсіса, де той зможе робити з нею все, що в його хвору голівоньку стукне. – І це теж забирай, – в сестрицю полетіли туфельки.

– Зовсім з глузду з'їхала, – накинулася на неї Беріс. – Смієш нам грубіянити?! Сподіваюся, чоловік виб'є з тебе всю дурь.

– Обов'язково виб'є, – підтримала її Флоріс і вказала служниці, яка прибігла на шум, на розкидані речі. – Збери все це і кинь свиням.

Та з подивом глянула на молоду пані, але сперечатися не стала, забрала речі і спішно пішла. А Ксенія, здригнувши плечима, збиралася продовжити шлях, проте її окликнув один із охоронців. Спочатку він витріщив на неї очі, але потім схаменувся і, відкашлявшись, відвів погляд:

– Це... Сіер Трайдер наказав вам готуватися до церемонії. Ем... Все необхідне вже чекає в малій вітальні.

Он як, заради такого випадку їй на пару годин навіть виділили малу вітальню! Соромно було сказати, що позашлюбна дочка живе фактично в комірчині?

– Уже йду, – більше не глянувши на старших сестер, Ксюша пішла слідом за стражником, якого, зрозуміло, прислали не тільки за тим, щоб просто її запросити, а для того, щоб особисто супроводжувати і запобігти черговій спробі втечі.

У вітальні (о диво!) крім покоївки її чекала Тіра Трайдер, мати зведених сестричок. Щоб мачуха зволіла поворухнути пальцем заради падчерки... чоловік наполіг, не інакше. Але невже вона думає, що Ксю дозволить їй допомогати наводити марафет? Та ця гримза напевно якусь гидоту задумала, від неї всього можна очікувати. Раптом якийсь прощальний «подаруночок» підкине? Голку в сукню увіткне або коростяний порошок в одяг підсипле...