Розділ 1

Невербальний знак судді у вигляді стуку молотком пролунав у залі. Винесено остаточний вердикт і поставлено крапку у справі про зґвалтування двадцятиоднолітньої Одрі Уайт.

Одрі не чула довкола нічого. Шум звучав надто віддалено, адже всі її думки були сконцентровані лише на тому, що щойно сталося. Вона й не помітила, як батько допоміг їй підвестися з крісла та вийти із зали засідання.

— Одрі? — занепокоєно спитав Білл, нахиляючись до доньки.

Дівчина повернула голову у бік відкритих дверей, де щойно зважилася доля її справи. Суддя сховався за дверима. А їй назустріч ішли вони. Одрі стиснула пальці в кулаки, не відчуваючи болю від своїх нігтів, які вп'ялися в шкіру. Двоє її кривдників, які безжально поглумилися над її тілом, прямо зараз прямували до виходу.

Одрі обурено відкрила рота, коли один з них зухвало глянув на неї. Він схилив голову і посміхнувся.

Рудоволоса дівчина стискала зуби. Щелепа помітно затремтіла від надлишку емоцій. Ненависть, лють, бажання помсти закипали в її грудях. Але все, що їй залишалося, це лише провести злочинців поглядом, коли вони безкарно вирушали на волю.

— Не дивися на них, люба, — пробубнив Білл, стримуючи себе, щоб прямо тут не накинутися на самовдоволених негідників.

Одрі опустила погляд до мармурової підлоги, важко вдихаючи повітря. Вона приклала руку до грудей, коли нервове дихання не могло збити темп. Здавалось, що легше відразу відразу померти ніж виходити на вулицю, де її чекали репортери з наміром взяти інтерв'ю. Зараз саме той момент, коли її життя не може стати, як раніше. Всі надії на те, що кривдники отримають своє покарання, зазнали краху. Вони вийшли сухими з води, залишивши її винною.

Жорстокий світ не терпить слабких. Роль слабкої дісталася саме Одрі.

Вона зробила кілька кроків уперед, ідучи за натовпом людей до виходу. На вулиці було чути дипломатичну говірку журналістів, після чого пролунала гучна відповідь адвоката злочинців.

— Цих молодих людей, ім'я яких пов'язане з угрупуванням «Блокада», вкотре хотіли очорнити! Вони хотіли замкнути невинних у клітці! — повчально промовив адвокат у мікрофони журналістів. — У них знову нічого не вийшло! Брехуни не досягли того, що хотіли!

— Як ви поясните, що «Блокаду» вже не вперше звинувачують у злочинах? — почувся голос молодого хлопця, який швидко пробився через натовп досвідчених журналістів і простягнув диктофон.

— Видно, що комусь заважають ці хлопці. Хіба якесь звинувачення було доведено? Ні. Вони лише пішаки. Варто зазначити, що «Блокада» тримається дуже добре і з гідністю витримує усі брехливі та ганебні звинувачення, — кинув адвокат, активно жестикулюючи. — Давайте скажемо "ні" обману!

Одрі важно вдихнула, немов її легені забули, як це робити самостійно. Очі, які колись світилися яскраво, тепер були затуманені сльозами. Під кожним словом брехні її тіло здригалося, мов від удару. Вона намагається знайти в собі опір, але він зникав від кожного слова адвоката дияволів. 

Одрі накинула каптур, приховуючи обличчя, опустивши його вниз. Вона поспішно спускалась сходами за батьком.

— Міс Уайт! — почувся голос збоку, і Одрі прискорила крок. — Міс, у нас кілька запитань!

Одрі ледь чутно нервово простогнала, відвертаючись від спалахів фотокамер. 

— Без коментарів! - голосно промовив Білл, закриваючи собою дочку.

— Як ви ставитеся до рішення суду? Чого ви хотіли досягти?

— Ви хотіли грошей? — запитав інший.

Одрі сіла на заднє сидіння машини, спершись головою на спинку крісла і прикрила очі в спробі схватися від навколишнього світу. Вона повторювала собі лише одне слово — заспокойся. 

Кожен недовірливій погляд, кожен примусовий посміх, вона відчувала болючіше батога по шкірі. Одрі хотіла кричати про свої страждання, але слова губились в безмежному просторі байдужості навколо.

Вона доклала зусиль, щоб відвести погляд від цятки на передньому сидінні і подивилася на стурбованого батька. Він так само нажаханий, як і вона. Йому теж боляче, але вона не мала сил вдавати, що все добре і ось-ось рани загояться.

— Мила, мені так шкода, — він прикусив губу і, здавалось, міг пустити сльозу. 

Одрі ніколи у житті не бачила, щоб тато плакав. Він завжди був її прикладом для наслідування. Білл Уайт мав твердий характер, адже його робота в поліції не зазнавала слабкості. Він сильна особистість з глибокою моралью і чесністю, що не мала рівних. Він був втіленням непохитної сили волі та безкомпромісної справедливості. Батько проявляв бездоганну відданість своїй сім'ї і службі. Він завжди готовий пожертвувати своїм часом і зусиллями для того, щоб забезпечити безпеку і щастя своїм близьким.

Одрі трохи посміхнулася, натягуючи маску спокою на обличчя:

— Вони не зможуть уникнути покарання. Я впевнена, тату. 

***

Білл відкинув ковдру, вибіг зі своєї спальні і побіг коридором. Він забув, як правильно дихати, коли відчинив двері до спальні доньки.

— Одрі? Одрі, все гаразд, — він сів на ліжко, намагаючись розбудити дочку, крик якої завис у всьому будинку.

Білл округлив у жаху очі, коли вона відштовхнула його, швидко відсуваючись подалі, втискаючись спиною в стіну.

Білл схаменувся, швидко ввімкнувши світло. Виставивши перед собою руки, він тихо і спокійно промовив:

— Це я, люба, все добре. Тобі наснився поганий сон.

Одрі тяжко видихнула. Її очі широко відкрились, зненацька опановані жахливими картинами минулого. Дихання стало нерівним, немов захоплене невидимими руками страху, що стискали горло. Це був лише сон...

Просто сон.

— Я розбудила тебе, — винувато пробурмотіла Одрі, накрившись ковдрою до підборіддя, коли тіло покрилось морозом.

— Одрі, тобі потрібна допомога психолога, — швидко промовив Білл.

Він знав, що вона не погодиться. Одрі не довіряла психологам. Вона вважала, що зрозуміти її може лише той, хто пережив те саме, і ніяк не людина з дипломом у руках, яка лише читала розумні книги.