Пригоди В Смарагдовому КнязІвствІ

Розділ 18. Повернення додому

Припущення Славка виявилися вірними. Не минуло й двох днів, як над сарматським станом закружляло кілька десятків літаючих драконів. Створені магією Великих Майстрів Братства ці величезні напівптахи-напіврептилії використовувалися в Смарагдовому Князівстві для далеких і екстрених подорожей.

Дракони принесли на своїх перетинчастих крилах сотню князівських дружинників, десяток знахарів-цілителів, кілька Майстрів Магії й віщунок, і чималу кількість різноманітного лікувального зілля, есенцій, настойок та інших медикаментів. Був серед всього цього добра і лист для Славка-Святозара. В ньому Магістри Братства викликали його в столицю для детального звіту про перебіг, насичених екстраординарними подіями, останніх днів.

Не гаючи часу (бо дракони не могли довго перебувати в такій засушливій місцевості) хлопець зібрав свої скромні пожитки і вирушив у дорогу. Діставшись драбиною до плетеної кабіни, закріпленої між двома горбами літаючого велетня, Славко сів на дерев’яного ослона і прочитав спеціальну молитву для мандруючих. Поряд боязко примостився і Інісмей, який вирішив пристати на його пропозицію.

Керманич дракона, старий дідуган, доброзичливо посміхнувся хлопцям й підняв крилатого перевізника з землі. Летіли не дуже високо, і Славко впізнавав місця, які нещодавно проїздив на коні. За цим заняттям втомлений чарівник незчувся як задрімав. Тільки-но повіки хлопчика заплющилися, як він побачив сон де на нього чекала тривала мандрівка через ватяно-холодна імла. Та повернення в свій часопростір вже не видавався Славкові чимось надто дивовижним та незвичайним. Довга мандрівка серед густого туману де єдиним провідником були мерехтливі магічні прожилки більш втомлювала ніж лякала чи захоплювала. Єдине що хвилювало хлопчика то це бажання зустрітися з Любомиром, до якого у підлітка було чимало гострих запитань.

На жаль невловимого мага віднайти так і не вдалося. Чи то він не зміг ще раз потрапити в це туманне потойбіччя, чи може мав більш важливіші справи ніж пояснювати хлопчині те, що він мабуть мав би і сам допатрати. Та як би там не було, а підлітку довелося самотужки долати весь шлях до дому. Наприкінці переміщення, як і минулого разу, перед очима все почало розпливатися, а незабаром будь-які видовища взагалі зникли. 

Як і більшість підлітків його віку Славко був великим соньком. Хлопець любив подрімати ранком у постелі. Світанковий сон завжди був настільки солодким, що вставати з ліжка було понад його сил. Тим паче якщо взяти до уваги, що минулі кілька днів він буквально очей не змикав. 

Та події останніх тижнів навчили його спати сторожко й чуттєво. Ще будучи напівсонним, з не розплющеними очима, він відчув зміни в обстановці, що його оточувала. Причини, що викликали це щемливе усвідомлення були йому уже до болю знайомі. Тьмяне світло зимового сонця, гучний гамір ранкового міста й звичний аромат ялинкового освіжувала повітря не залишали сумнівів, він був вдома. 

Славко зірвався на ноги з жалем переконуючись що його припущення вірні. Хлопець знаходився у своїй кімнаті, звичайної міської квартири. Фантастична подорож у комп’ютерну гру закінчилася повернувши його до звичайної одноманітної і не надто цікавої буденності.

І як це не сумно та довелося як завше збиратися до школи втішаючись себе думкою про те, що ось тепер він матиме чим похизуватися перед друзями. Буде що розповісти приятелям і про легендарне Смарагдове Князівство й вільнолюбну Сарматію, і про загадкових богів, могутніх магів та проникливих віщунок, і про свої небезпечні подорожі й героїчні подвиги у боротьбі з Темними Чаклунами.

Та чи повірять вони в правдивість його слів? Чи не вважатимуть Славкову розповідь лише цікавою вигадкою, а його звичайним мрійником? Чи не стануть потім кепкувати над ним за цей обман? На такі мимовільні тривоги підліток лише всміхнувся. В нього був переконливий доказ правдивості того, що він подорожував Смарагдовим Князівством. На його пальці і досі знаходився Магічний перстень оздоблений невеличким зеленим камінцем.      

Засовуючи комп’ютерний диск з грою в портфель Славко міркував про те, що мабуть варто дати його й іншим своїм друзям. Можливо зігравши у “Пригоди в Смарагдовому Князівстві” хоч хтось із них відкриє в собі здібності до магії та чаклунства. А він… Він з нетерпінням буде чекати на продовження гри яка так припала йому до душі. Можливо завдяки її хлопцеві вдасться ще раз потрапити казкову країну, побачитися зі своїми друзями та поборотися з Чорними Силами Зла.

Та мимовільний погляд у вікно, за яким вдалині бовванів темний силует гігантського заводу з чисельними шпичаками високих димарів, що безперестанку забруднювали небо задушливими викидами, регулярні повідомлення новин про різноманітні природні катастрофи й аварії спричинені людьми чомусь навіяли хлопчикові думку про те, що і тут він матиме багато можливостей для геройських вчинків. Він же справжній чарівник тож мусить боротися за чистоту, благополуччя й мир і на своїй землі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше