Глава 3

       Мене майже щоночі мучив один і той же жахливий сон: до мене приходив величезний чорний кіт з червоними очима, вишкіреними  зубами й гострими пазурами. Він мене шукав, переслідував, а я втікала й не могла втекти, ховалася, але він мене знаходив. І я знала, що це той, кого  ми тоді викликали,  хто дав нам інформацію, і що я від нього залежна. Згодом почалися фізичні тортури. Я зовсім втратила сон. Натомість мене охоплював стан марення наяву. Страшна сила придавлювала  мене до ліжка й починала душити.  Я не могла повернути ні рукою, ні ногою, ні головою, кричала, кликала  на допомогу, але мене ніхто  не чув. Не могла звільнитися й божеволіла від страху. Далі стало ще гірше ---- під час цих тортур у мене виникало відчуття болю під ребрами. Було таке враження, що туди хтось засовує  пальці, я явно їх відчувала, вони ворушилися й намагалися проникнути якнайглибше.  Вдень у мене траплялося затьмарення розуму, я не знала, куди йду  й де перебуваю. Як ото в героїв Гоголя, коли кажуть "нечистий поплутав": людина  йде-йде, заходить у болото й тоне. Але, на щастя , зі мною нічого не траплялося. Наставали також періоди, коли я відчувала за спиною оцю невідворотну силу, якої не можна позбавитися. 

       Мені дуже важко про те згадувати, адже я розповідаю  не страшне кіно, а те, що  відбувалося зі мною".  Галина втомилася від  постійного страху,  але  залежність  була настільки сильною, що  вона  продовжувала  займатися ворожінням, викликала  духів своїх покійних діда і баби, ставила їм  запитання про своє майбутнє,  не розуміючи, що померлі ніяк не можуть приходити з того світу, що замість них їй  відповідають  духи темряви, все більше затягуючи  у свою пастку. Вона  вже хотіла звільнення, але не знала , як його знайти.