Випробування в житті Олени і Василя

        У  чоловіка були віруючі батьки, він також читав Біблію, але  життя довкола вирувало весіллями,  на яких він підробляв зі своїм улюбленим  баяном, приваблювало грошима, випивками, тож, думати про духовне випадало дуже рідко. Та все таки в них з дружиною інколи траплялися бесіди про неземне, і Василь виявляв неабияку обізнаність у тому, що говориться в Книзі Книг.  Але для Олени це  були лише теоретичні вправи для розуму, щось на зразок містичної  екзотики. 

Коли якось вона захворіла, відразу з'явилися претензії до чоловіка:

      --- Ну, і де ж твій Бог?

Василь намагався пояснити, що Біблія говорить:  "За  все  дякуйте."   Та  Олені тоді було не зрозуміло, як це  можна дякувати за хворобу.  Але багато років потому вона зрозуміла.

         " Під час пологів мені зробили кесарів розтин.  Але  ця операція закінчилася для мене зараженням крові.  Після  неї  мені довелося протягом двох тижнів  перенести ще три операції.  Дві з них  робили з дуже малою дозою наркозу, бо лікарі боялися, що не витримає серце."

        Спочатку загноїлися шви.  Їх майже по живому взяли на скоби, прив'язавши хвору до операційного столу.  Але стан жінки погіршувався щохвилини.  Її всю вивертало від нудоти, тіло трусила лихоманка, температура сягнула за  40°.

Їй переливали кров, кололи антисептики, зробили ще одну операцію, але полегшення не настало.

        " Я опритомніла й побачила довкола безліч трубок,  крапельниці.  Мої вени  на руках були так перенасичені ліками, що довелося чергову крапельницю  ставити  під ключицю.  Я лежала сама в інфекційні палаті, біля мене  день і ніч чергувала медсестра.

        А донечка чекала маминого одужання, доки не настав час виписувати дитину її з пологового будинку. ОЛЕНА  лише кілька разів бачила дитину, не могла годувати її своїм молоком.  Лікарі пропонували  тимчасово  віддати  дівчинку до будинку  немовляти,  адже  чоловік сам  не міг доглядати  крихітку.  Та на  щастя,  в Черкаси приїхали  Оленині родичі:  сестра і мама,  котрі взялися  доглядати  дитину.

        Друзі,  знайомі,  колеги  з філармонії переймалися  її горем,  як  могли  допомагали, хвилювалися,  проповідували.  Та   Олена перебувала  в такому  стані,  коли кожен рух, кожне  зусилля м'язів спричиняли  в усьому  тілі  нестерпний  біль.  Вона  не знала, що помирає,  що хвороба  вийшла з під контролю, і медики  були  безпорадні.