2

Поки дівчата наперебій розповідали про захист диплому черговій, Софія повела хлопців до сходів. Олена Михайлівна встала та гукнула до парубків:

— Так! Щоб без жодних дурощів мені! Я за вами слідкую! — від останніх слів двоє невисоких хлопців змінились в обличчі. Вони не знали чергову так близько, як дівчата. А тому суворий голос та нахмурене обличчя подіяли на них з очікуваним ефектом. Задоволена собою, чергова знову сіла і продовжила розмову зі своїми підопічними.

Як тільки молодь піднялась у кімнату, Сашко одразу зняв піджак. Умілим жестом він дістав пляшку вина, яку заховав під одягом, прикріпивши горлечко за поясом. Софія усміхнулась і сказала:

— Нарешті, хоч під кінець навчання ти зрозумів як проносити вино!

— Знаєш, мені ця наука важко давалась. Я ж не жив ніколи у гуртожитку. Вважай, взагалі не пристосований до реального життя, — і в підтвердження своїх слів парубок навмисно ледь не впустив пляшку з рук.

Зеленоока дівчина лише зітхнула. Вона добре розуміла, що розмовляє практично з дитиною. На той момент парубки та дівчата лише товаришували. Хлопці відставали в емоційному розвитку від жіночої половини групи, тому й надіятись ні на що більше їм не доводилось.

Софія очистила стіл від конспектів та різних канцелярських дрібниць, а двоє парубків, узявшись із протилежних боків, винесли його із кімнати. Дівчина гукнула своїх подруг, що підіймались східцями. Через декілька секунд вони увійшли в кімнату. Юрба з порогу зайшлась сміхом. Леся, душачи приступ веселощів, запитала:

— Нас пограбували? Але на щастя винесли тільки стіл, найцінніше залишили – наші конспекти, — останні місяці написання диплому і підготовки до захисту дались в знаки. Дівчата були виснаженими й нарешті могли трохи розслабитись. Тому безглуздий жарт про пограбування насмішив усіх присутніх.

Софія швидко розпитала подруг про те, які продукти у них були. Напередодні батьки Оксани відправили їй передачу, тому м’ясними смаколиками дівчата були забезпечені. Леся приготувала свій фірмовий борщ. Знервованість перед захистом вона лікувала кулінарією.

Ангельська зовнішність і біляве волосся гармонійно співіснували зі злегка збитою фігурою. Дівчина чудово готувала, а тому й сама не була худорлявою. Та це зовсім не псувало її краси. Скоріше вона походила на херувима зі своїми пухкими формами та милим личком.

Леся з Софією потоваришували із першого ж дня знайомства. З рештою дівчат вони добре спілкувались, ділились усім можливим, та саме між ними двома виник глибокий душевний зв'язок. Хтось міг би це назвати кармічною зустріччю, адже обидві вважали, що їх звела разом сама доля.

Дівчата були ближчими, ніж рідні сестри. І, якби одній сталось втрапити в халепу, інша віддала б усе, що лиш мала, аби допомогти близькій людині. Звісно і сварки між ними траплялись, та тривали вони недовго.

Ні Софія, ні Леся не могли подовгу сердитись одна на одну. Тому, як тільки решта дівчат попрямували з різними пакунками до загальної кухні, Леся одразу зачинила двері, та зі змовницьким виглядом поглянула на Софію. Пошепки вона запитала її:

— Ну? Нічого не хочеш розказати?

— Ми весь день були разом, що цікавого я можу тобі розказати? — відповіла Софія.

— Я бачила, що перед захистом до тебе підходив Тимур Андрійович. Ви так мило шепотілися. Або він консультував тебе перед захистом, або ви аж занадто неприкрито закохані, — в Лесиних очах мерехтіли грайливі вогники, котрі зароджуються в душах усіх дівчат, коли ті стикаються із темою кохання.

— Ти ж сама знаєш, що він стосунку до нашого захисту не мав! І припини мене допитувати, а то ще не вистачало, щоб хтось почув! — допитливість подруги злегка розсердила Софію. Якби хоч одна жива душа дізналася про її стосунки з молодшим викладачем, то пліток не вдалося б уникнути ні за яку ціну.

— Тобі весь час ввижається, що всі дізнаються. Але ми вже випускники. Ти могла б більше не хвилюватись і не приховувати свого щастя. Коли ж  іще палко і відкрито кохати, як не зараз? Ти забагато уваги приділяєш реакції людей на такий випадок, — Леся закінчила свою промову гучним зітханням.

— Нічого ти не розумієш. За себе я не хвилююсь, а от у Тимура можуть бути неабиякі неприємності через романтичний зв'язок зі студенткою. Коли ми з тобою переберемося жити до орендованої квартири, тоді я й перестану роззиратись навкруги кожного разу, як пошепки промовляю його ім’я.

— Кожна людина сама коваль свого щастя, тому я не буду тебе вчити життю, сама не краща. Ти взагалі везуча! На тебе ще й Сашко задивляється. А про дивні стосунки з Артемом навіть згадувати не буду, — Леся всміхнулася, їй подобалось обговорювати хлопців, стосунки та пристрасні поцілунки під покровом ночі. Навчання цікавило її найменше. Справжньою мрією дівчини був той заповітний день, коли котрийсь принц візьме її за руку біля вівтаря і гляне на неї очима, сповненими кохання.

— З Артемом ми хороші друзі, ви мені однаково близькі. І ніякої романтики в цьому немає. Просто з ним я можу говорити на будь-яку тему, і він зрозуміє усе. Його цікавлять ті самі речі, що й мене. Це спорідненість інтелектів. А на рахунок Сашка – не приділяй цьому ніякої уваги. З ним в мене немає нічого спільного. А його зарозумілість подекуди сильно виводить мене із себе.

— Я ніколи цього не помічала, ти завжди з ним ввічлива.