9

Подруги через п’ять хвилин спустились у вітальню. Артем розстелив біля каміна теплу ковдру і якраз відкорковував пляшку вина. Дівчата сіли навпроти парубка.

Розливши алкоголь по склянках, молодь всілась зручніше. Помилувавшись язиками полум’я та випивши трохи вина, вони завели розмову про роботу, кар’єру і плани на майбутнє. І тут Артем сказав:

— Я з вівторка їду у Дніпропетровськ. На одному з місцевих каналів проводять курс навчання відеооператорів. Я відіслав анкету і пройшов відбір.

— Це ж неймовірно! Вітаю тебе! — Софія зраділа чудовій новині та обійняла парубка.

— Я теж тебе вітаю, — з набагато меншим ентузіазмом промовила Леся.

— Це настільки круто, що я навіть сам не вірю. Моя мрія втілилась у життя. Після цього я зможу створити свою передачу, — Артем не ховав почуттів, він справді був щасливим.

— А батькам ти вже сказав? — запитала Софія.

— Ні, я їм завтра усе скажу. Не хочу, щоб вони в один день пережили стільки хвилювань. Сьогодні їм досить і твого приїзду, — відповів парубок.

Молодь просиділа біля каміна до першої години ночі, продовжуючи свою розмову. Опісля вони порозходились по своїх кімнатах. Софія та Леся заснули відразу, як тільки чкурнули під ковдру.

Навкруги стояла тиша, ніде не було чутно гуркоту машин чи криків сп’янілих людей. Софія спала дуже міцно. Вперше за довгий час її тіло розслабилось, а душа вирушила в подорож до країни безтурботних марень.

Розплющивши зранку очі, Софія відчула небувалу бадьорість та зазначила про себе, що зовсім не хоче валятись ще годину у ліжку. По інерції вона повернула голову у бік подруги, але друга половина ліжка була пустою. Леся вже застелила її.

Софія здивувалась, що подруга прокинулась так рано і не збудила її. Аж потім вона поглянула на годинник. Дівчина побачила, що велика стрілка показувала десяту годину, а її так ніхто і не збудив до сніданку. Перевдягнувшись, вона пройшла у ванну та швидко провела вранішні процедури.

З посвіжілим задоволеним обличчям Софія спустилась вниз і ввійшла у кухню. За столом сидів Артем із батьком та допивав чай. Антоніна Станіславівна робила якісь канапки. Коли Софія увійшла, жінка промовила:

— Ти вже прокинулась? Ми не хотіли тебе будити, щоб ти хоч трохи відпочила. Подивись, сонечко, як сон йде тобі на користь. Сьогодні ти знову така ж гарна, як і в нашу останню зустріч. Сідай, ми вже поснідали, але я тобі зробила пару канапок.

— Дякую. А де Леся? — ще трохи заспаним голосом запитала Софія.

— Зранку я провів її на станцію і вона повернулась до Львова. Леся казала, що в неї якісь справи й вона зовсім про них забула. Я думав, що вона збудила тебе перед від’їздом і попередила, — сказав Артем.

— Ні, я нічого не знала, — з ошелешеним виглядом відповіла Софія. В неї не вкладалось у голові, як Леся могла кинути Артема і повернутись додому. Іще більше її дивував той факт, що подруга нічого їй не сказала і навіть не попередила про своє рішення.

— Мишко, я ж казала, що вона скоріш за все образилась на твій вчорашній випал. Артеме, вибачишся перед Лесею за нас, добре? — Антоніна Станіславівна хвилювалась через те, що нова знайома могла відчути себе незатишно у її будинку.

Якоюсь мірою це навіть ображало жінку, адже вона вважала себе хорошою господинею. І була нею насправді. Артем почав заспокоювати матір, переконуючи її в тому, що дівчина насправді мала невідкладні справи. В якийсь момент Антоніна Станіславівна здалась під натиском сина.

Щойно Софія ум’яла останню канапку Артем витягнув її з-за столу, щоб піти на прогулянку. Дівчина швидко одягла теплі речі й вони вийшли з будинку. Софія запитала Артема, куди він так поспішає, але хлопець лише тягнув її за собою, швидко виходячи з подвір’я. Коли молоді люди опинились на вузькій вуличці, парубок різко повернувся до подруги та промовив:

— Ти знала про Лесю?

— Знала що? — Софія не збиралась швидко вибовкувати всі таємниці подруги.

— Зранку, коли я проводив її до станції, вона сказала, що кохає мене. Про це ти знала? Тому ти постійно скидала її на мене? — Артем заледве стримував порив гніву.

— Вона сказала мені про це декілька місяців тому. Вибач, але я не могла тебе попередити. І нікого я не скидала на тебе, просто давала вам можливість взнати один одного ближче, — Софія повною мірою відчувала власну неправоту перед хлопцем та не хотіла сваритись із ним.

— Могла б мені хоч натякнути. Я, між іншим, також твій друг. Ситуація склалась неприємна.

— Що ти їй відповів на зізнання?

— Вона мене дратує! Я максимально згладив усе і сказав, що зараз не можу дозволити собі відносини, бо переїжджатиму до іншого міста. Леся образилась і розплакалась. А я стояв, наче дурень і не знав, що робити, — гнів хлопця змінився почуттям розчарування.

— Вибач мені, будь ласка. Я намагалась максимально не втручатись.

— Не вибачайся. Я б на твоєму місці вчинив так само.

— Тепер навіть не знаю на що мені очікувати по приїзду додому. Певне краще поїхати сьогодні та заспокоїти її.

— Софіє, якщо вона не попередила тебе про від’їзд, то точно не хоче зараз нікого бачити. Краще залишайся і дай їй час прийти до тями. Якщо я щось і розумію в жінках, то саме це, — Артем поглянув на дівчину з виглядом суворого вихователя.