14

Останні місяці нагадували Софії не життя, а казку. Не кожного ранку вона могла усвідомити, що все це справді належить їй. Пам'ять згладжувала картини невдач у минулому.

Все ж душа добре пам’ятала пов’язані із цим емоції. Такий різкий контраст змушував дівчину старатись ще більше, щоб ніколи не повернутись до відчуття гіркого розчарування у собі й цьому світі.

День за днем Сашко займав все більший простір у житті Софії. Вона навіть не помітила, коли їхні відносини переросли із дружніх у щось більше. Дівчині здавалось, що все відбувається правильно і своєчасно.

Їй важко було уявити більш підхожу кандидатуру на роль другої половинки. Молоді люди жили роботою. Вони навіть удома говорили про неї, не збавляючи обертів.

Через рік після того, як дівчина влаштувалась на канал, Сашко зізнався, що увесь час кохав тільки її. Софії, як і будь-кому іншому на її місці, лестили такі зізнання. Вперше довірившись чоловіку з моменту зради Тимура, вона не пошкодувала.

Сашко, як і годиться, познайомив її з батьками. А опісля вони разом навідали її матір. Стосунки молодих людей складались безхмарно. Зі сторони могло здатись, що у цих відносинах мало душі. Проте вони робили обох щасливими.

Після того, як Сашко з Софією почали жити разом, Артем став частим гостем у їхньому домі. Хлопцеві подобалось те, що його друзі знайшли щастя одне з одним. Він радів, що подруга нарешті не була самотньою, а її обранець піклувався про комфорт дівчини.

Молоді люди переживали роки розквіту і натхнення. Двадцять сьомий день народження дівчини вони святкували у ресторані, в оточенні друзів та рідних. Лунали красиві побажання.

Софія не могла повірити у власне щастя. Після запальних танців дівчина підійшла до столу, де Сашко з Артемом щось серйозно обговорювали. Софія вклинилась у розмову:

— Чого стоїте з такими серйозними обличчями?

— Артем хоче запустити новий телепроєкт, ми обговорюємо тематику, — роздратовано відповів Сашко.

— Ти просто подумай над цим. Ідея нова для нашого ринку. Я готовий сам поговорити із продюсером і навіть власником, — Артем із захватом продовжував розмову.

— А що за ідея? — Софії кортіло дізнатись, що вигадав її друг цього разу.

— Відкладімо цю розмову на інший день. Зараз усе одно нічого не вирішиться. Потрібно спокійно все обговорити й порахувати приблизні витрати, — Сашко спробував перервати друга.

— Добре, обміркуємо на свіжу голову. А зараз дозволь потанцювати з цією красунею, — Артем підійшов до Софії та потягнув її за руку на середину залу.

Сашко нічого не встиг відповісти. Молоді люди почали танцювати, не звертаючи уваги на людей навколо. Довга сукня Софії заважала їй крутитись у танку з безпечністю. Сашко свердлив очима кохану, що танцювала з другом.

Її жовта сукня, наче сонце майоріла серед натовпу тих, хто подався у танок. Чоловік декілька разів міняв позу, щоб мати змогу краще розгледіти свою обраницю. Помітивши це, Софія послала йому повітряний поцілунок. Це перемінило насторожений вираз його обличчя на посмішку.

Сашко та Софія приїхали додому досить пізно. Свято у ресторані затягнулось і молоді люди були напрочуд втомленими. Поки дівчина знімала сукню у ванній, чоловік вирішив завести розмову:

— Ти добре відсвяткувала день народження? — запитав Сашко зі спальні.

— Так, все було чудово. Жаль, що квартира замала і батькам довелось поїхати у готель.

— Нічого. Вони почуватимуть себе комфортніше. Тут немає місця для стількох людей. Хочеш ще одну новину?

— Кажи, — Софія озвалась із ванної заінтригованим голосом.

— Продюсер каналу вирішив, що тебе пора перевести. Тепер працюватимеш тележурналістом і готуватимеш репортажі для новин, — чоловік притих, чекаючи на відповідь Софії.

Дівчина увійшла в спальню. Очі її видавали подив і сумнів одночасно. Трохи забарившись, Софія запитала:

— Що? Він серйозно?

— Так. Вирішив спочатку зі мною проконсультуватись, чи ти потягнеш. Але ти матимеш гарний вигляд у кадрі. Мова у тебе напрочуд чітка і виразна. Пора брати нові вершини, — Сашко усміхнувся.

— Це найкращий подарунок за увесь день, — Софія кинулась на радощах обіймати чоловіка.

Новий виток кар’єри надихав дівчину кожного дня. Тепер Софія виїжджала на місця подій і перебувала у повному захваті від своєї причетності до чогось важливого. Вона розуміла, що тисячі людей дізнаються новини щодня саме від неї.

Їй подобалось обережно забарвлювати новину відтінком свого сприйняття. Репортаж про п’яного сина депутата, що збив дитину, мало не став фінальним у її кар’єрі.

Батько злочинця був дуже невдоволений тим фактом, що котрась «журналістська коза» зобразила його сина справжнім монстром. Сама по собі новина була досить сухою - звична статистика.

Проте Софія зуміла передати обурення, печаль і гнів настільки майстерно, що вже на наступний день люди пікетували місце роботи депутата. Врешті-решт йому довелось віддати свого синочка в руки правосуддя, хоча б формально.

Софію заворожувала сила слова. Вона знала, що зроблене – це лише крапля у морі. Для себе дівчина вирішила, що намагатиметься змінювати світ так, щоб страждало якомога менше людей.