24

Наступного дня гід повіз знімальну групу за місто. Він мав показати Софії поля смерті, які вона хотіла зняти. Раніше, в цих місцях трудились люди, котрих за найменший непослух вбивали. Армія червоних кхмерів отримала безкрайні повноваження і творила зі своїми земляками жахливі речі.

Більшість мучителів були дітьми-підлітками й від того розповіді про ті часи ставали ще гіршими. Йдучи по зарослому полю, Софія та Денис бачили таблички із попереджувальними знаками в різних місцях. Вони знали, що їх встановлюють для того, щоб попередити різних відчайдухів про наявність мін на даній території. Проте гід постійно повторював, що він досконало знає цю місцевість, а за додаткову плату покаже їм найкращі місця.

Софія й Денис йшли за своїм провідником, ступаючи крок в крок. Молода жінка вже проклинала себе за те, що заради емоційних і яскравих кадрів полізла ризикувати власним життям. Денис йшов за нею.

Юнак взагалі не хвилювався на рахунок того, що може статись із ними в цій глушині. Бачачи таку безпечність, Софія вдвоє більше нервувала. Вона не могла дозволити, щоб хлопець постраждав через неї. Дівчина різко обернулась і наказала Денисові повертатись. Оператор не зрозумів, що коїться.

Не встиг юнак відповісти, як почув гучне клацання. Софія повернула голову у бік гіда й побачила, що той завмер. У наступну секунду тіло молодої жінки пронизав нестерпний біль, що хвилею прокотився по всіх органах. Стоячи спиною до гіда, вона зі страшною силою полетіла на Дениса. Софія впала на хлопця, відкинута ударною хвилею. Перед тим як відключитись, вона встигла відкотитись у сторону.

Софія не знала, чи надовго вона втратила свідомість. Розплющивши очі, молода жінка спостерігала, як у повітрі літає пил та дрібні залишки землі. Наче падав чорний сніг. Дзвін у вухах завдав болю. Софія спробувала піднятись та складалось відчуття, що у спину її вдарили кувалдою. І з кожним рухом біль ставав гострішим.

Ледь вставши на коліна, їй довелось впертись у землю руками, аби не впасти. Вона не могла віднайти рівновагу, бо у голові все крутилось, як на каруселі. Потроху дівчина підповзла до Дениса, який тільки намагався розплющити очі. Вона поверхово оглянула юнака і побачила, що в нього не було на тілі ран чи крові.

Софія допомогла йому піднятись і сісти. Вона спробувала попросити його викликати допомогу, але не чула ні свого голосу, ні його. Тоді їй довелось кричати, щоб юнак зрозумів, що робити далі. Поки оператор приходив у себе і діставав телефон, щоб зв’язатись зі швидкою допомогою, Софія підповзла до гіда і заледве не втратила свідомість іще раз.

Невеличкий чоловік лежав у калюжі власної крові, а його ноги валялися розкидані за декілька метрів. Софія зрозуміла, що він вже не живий. Широко розплющені очі гляділи з жахом у небо. Від цього кошмару Софія чимдуж повзла назад до юнака.

Не чуючи один одного, вони все одно розуміли, що відбулось. Денис побачив сльози на очах Софії та обійняв колегу. Сидячи так, вони були лише наляканими людьми, що намагались не втратити один одного в хаосі жаху, котрий відчували.

Софія лежала на старій канапі поки лікар оглядав її. У госпіталі було неважко знайти медпрацівника, котрий розмовляв ламаною англійською. По завершенню огляду він повідомив Софії, що ніяких суттєвих ушкоджень вона не має. Лише на спині дівчини красувався величезний синець, котрий завдавав їй болю. Попри те, лікар не збирався залишати молоду жінку у переповненому стаціонарі.

Він порадив їй приймати знеболювальні, щоб перенести наслідки від ударної хвилі. По обличчю лікаря було зрозуміло, що йому не хочеться возитися з іноземною пацієнткою. Заледве підвівшись з канапи, Софія попрямувала у приймальну, де на неї чекав Денис. Юнака оглянули, але його стан також не викликав підозр. Більша частина удару дісталась Софії.

В молоду жінку полетіли шматки землі та каміння, а для хлопця вона виявилась щитом. Увечері знімальна група мала сісти на літак, тому Софія вирішила передзвонити Сашкові та попросити, щоб їм дали декілька днів прийти до тями перед відльотом. Молода жінка набрала знайомий номер. Сашко підняв слухавку зі словами:

— Слухаю!

— Привіт, це я. В нас тут непередбачувана подія трапилась. Наш гід підірвався на міні, а ми дістали поверхневі ушкодження, — Софія ледь не заплакала у слухавку, їй хотілось, щоб коханий підтримав її бодай телефоном.

— Боже! З вами все в порядку? — запитав Сашко, а в його голосі чулось занепокоєння.

— Так, але ми обоє із Денисом втратили свідомість. Лікарі не радять після такого літати. Потрібно відлежатись. Ти можеш подовжити нам бронювання у готелі та змінити квитки?

— Кохана, я дуже за тебе хвилююсь. Краще вилітайте так, як домовлялись. Вдома підеш до нормального лікаря, а не тих азійських шаманів. Бюджет не дозволяє вносити такі зміни. Знімайте, що встигнете, а ввечері на літак, добре? — в голосі Сашка чулось невдоволення.

— Я не знаю, як ми перенесемо політ! Чи ти мене взагалі не слухаєш? — молода жінка майже кричала у слухавку.

— Я все розумію, але ти ж не захочеш залишитись ще на кілька днів за власний кошт? Прийміть снодійне й опритомнієте вже у Києві. Вдома і стіни лікують, — улесливо вмовляв Сашко.

— Це не мій дім і краще мені ніколи туди не повертатись, — розлючена Софія кинула слухавку.

Молода жінка повернулась до колеги. Той усе зрозумів по виразу її обличчя. Піднявшись, він взяв її попід руку. Разом молоді люди покинули госпіталь. Софії раз за разом доводилось триматись за Дениса. Біль у спині підкошував ноги.