Розділ 7

— Можна увійти?

Коли Агата обернулася до дверей, Костик вже стояв у її кімнаті та посміхався так, ніби він  — запрошена зірка. Агата зауважила, що він не постукав.

Намагався застати її за якоюсь секретною справою? Цікаво ж, чим займається мільйонерка на відпочинку? Чи хотів побачити її не при параді? Так вона завжди при параді. Тобто вдягнена так, що їй за себе не соромно. А якщо комусь не до вподоби, то це його проблеми.

Все ж нахабний юнак, Цей Костик. Проте він мав дещо, що Агата з кожною хвилиною бажала отримати все сильніше.

— Ви вже зайшли. То ж проходьте та сідайте.

Агата вказала на крісло біля торшера. Вона навмисне приготувала для Костика саме це місце, щоб добре бачити гру на його обличчі. Сама ж всілася трохи далі, щоб на неї падала тінь. Верхні лампи Агата взагалі не вмикала.

Спочатку вона збиралася запросити на розмову й Фаню, проте згодом все ж відправила його до сусідньої кімнати, звідки секретар мав підслуховувати розмову і зайти лише тоді, коли Агата покличе.

Костик впав у досить глибоке крісло, трохи посовався, вмощуючись так, аби виглядати найефектніше, закинув ногу на ногу і знову посміхнувся. Проте цього разу його усмішка була не настільки впевненою. Можливо тому, що господиня номеру не всміхалась?

— Ви… Агато, ви щось вирішили?

— Можливо, — вимовила жінка й замовкла, випробовуючи хлопця.

— І що? До речі, ви так і не сказали, чи сподобався вам сценарій. Він…

Костик заметушився поглядом по кімнаті.

— Він тут, не турбуйтеся, — Агата зрозуміла хвилювання парубка та витягнула теку з-під столика поруч. Проте господарю не віддала.

— Ви не подумайте нічого такого. Я вам довіряю. Така відома людина… Але…

— Довіряй, але перевіряй.

— Ну… Це ви сказали.

— Бо я теж так роблю. Ось що, Костику… Спершу я хочу впевнитись у тому, що саме ви — власник цього сценарію.

На цих словах хлопець закивав.

— Я розумію. Здогадувався, що забажаєте підтвердження. У ваших краях з цим все дуже строго, проте у нас…

— Надто довгий вступ. Ви можете показати документи? — зупинила тираду Агата.

— Звісно. Зараз… — Парубок поліз до кишені джинсів і дістав учетверо складений, трохи прим’ятий аркуш формату А-4. Підвівся з крісла й простягнув папір Агаті. Вона взяла его двома пальцями. — Це копія. Лише витяг. Ви ж розумієте, що я не можу носити з собою оригінал, подорожуючи. Чесно кажучи, я навіть не сподівався, що мені пощастить зустріти вас… Тобто…

— Фаню! — вигукнула Агата, і секретар тихо увійшов до кімнати та кивнув гостеві. — Спробуй перевірити це якось, будь ласка.

Чоловік взяв папірець і так само непомітно покинув кімнату.

— А як він збирається… перевіряти?

— У Фані багато талантів. Якщо все гаразд…

— Гаразд! — поспішив додати Костик.

— Тоді я візьмуся за цю справу.

— Оу!

Очі юного режисера одразу ж загорілися, а він сам мало не підскочив на місці.

— Не поспішайте радіти. В мене є декілька умов. Ви готові до цього?

— Умови? Але ж… — Костик закліпав очима, а на його обличчі з’явилося багато різних емоцій. Визначити головну виявилося складно. — Кажіть.

— Перша й головна — я діятиму на власний розсуд. Вирішуватиму особисто, кому і як розподіляти «портфелі».

— Тобто ролі?

— Не тільки. Оператора, монтажера, звукорежисера та головного режисера я оберу сама.

Обличчя  парубка витягнулося, а рот напіввідкрився. Тепер він не виглядав настільки вже вродливим. Хоча, невідомо, як виглядала б вона сама у подібній ситуації. Агата спостерігала за тим, як Костик намагається опанувати себе.

— А як же я? Що робитиму я? Це ж мій сценарій!

— Але монетки на це діло підуть мої, — зауважила Агата. — І чималі, якщо я привезу сюди усю цю групу. Ви отримаєте славу сценариста і… ще якусь посаду, щоб потім написати про це в резюме.

— Зараз же віддайте мою теку! — підскочив до неї розчервонілий, розлючений Костик. — І документ також. Де цей ваш…

— Фаню, юнак хоче піти. Принеси йому папірця, — спокійно зауважила Агата. Дочекалася, поки з’явиться секретар, і простягнула теку Костику. — Успіхів!

Той зробив до дверей декілька великих кроків, потім ще декілька маленьких і зупинився. Агата та Фаня переглянулися й посміхнулися один одному.

— Я погоджуся тільки за однієї умови, — раптом вимовив Костик і лише після цього обернувся.

— Уважно слухаю, — так само спокійно відповіла Агата, хоча й здогадувалась, про що попросить цей парубок.

— Я стану головним режисером. І це буде зазначено в усіх місцях, де потрібно.

Що ж, на цю поступку їй доведеться піти.

— Без права остаточного голосу. І по-справжньому керувати процесом буде моя людина.