3 глава

Неділя пройшла швидко.  
« залишився один день»  
Бі пішла на тренування з Норою. 
- Прихопи будь ласка Аіда – попросив Мідзукі. 
- Так гаразд. Аід пішли. 
- Скільки вас не буде? 
- Мабуть до вечора. Якщо щось я тобі подзвоню, або Нора прибіжить. 
- Так гаразд. Бувай. Моя маленька. 
Мідзукі підійшов до Бі,  і поцілував її. 
Бі побігла у глуб лісу, щоб ні одна людина не бачила. Після того як Бі скрилась з поля зору, Мідзукі почав комусь дзвонити. 
- Ну що? Ви приїхали? 
- Так ми тебе тільки чекаємо. 
- Гаразд вже виїзжаю.  
Мідзукі написав записку Бі,  на італійській, і побіг до байку. Він швидко поїхав у аеропорт. Там його чекала команда лисички. Їх називає вона Мамбл. 
- Привіт усім! Як долетіли?  
Мамбл це 12 кращих убивць, яких очолює Бі. Вона хоча і маленька дівчина, але її дитинство іноді дає о собі знати.  
- Де наша начальниця? В неї ж день народження завтра.  
- Так я пам'ятаю, завтра 15 грудня.   
- Ми теж це пам'ятаємо.  
Ця 12 це Мідзукі, Аліса, Неко,  Томое, Акі, Акаме, Ізумі, Кей, Кезуко, Міоко, Нана, Рей. 
Рей: ну ї що ти хочеш їй подарувати розумнику?  
Мідзукі: той самий байк. 
Акаме: вона буде дуже сильно рада – вона похлопала у лодоні. 
Мідзукі посміхнувся.  
- Я усе для цього зроблю. 
Ізумі: пішли вже усе зберимо і підемо спати.  
Аліса: сподіваюсь вона нас не знайде, бо вона може. 
Мідзукі: вона пішла тренуватися. 
Аліса: ну тоді ми можемо спокійно займатися. 
Мідзукі: пішли завеземо ваші речі, і підемо. 
Усі разом: так! 
Аліса: давайте усі разом. 
Вона поставила руку. 
Алуса: раз, два, три! 
Усі разом: заради нашої начальниці! 
Вони пішли. 
У той самий час у лісі: 
- Нора ходімо скоріше. Аід ти теж. 
В Ебіни були ссобою дві катани, і пістолет. Вони йшли на поляну, на якій Бі вже як 2 роки проводить тренування.  Вона почала. Ця паляна знахоилась біля урвища, де в низу було озеро з водою. Вона постійно холодна, і температуру ніколи не змінює. Ні в спекотне літо, ні в холодну зиму. 
Бі роздяглась. В неї під одягом був купальник. Вона прям з урвища стрибнула в озеро. Воно було глибоке, з кришталевою водою. Летіти їй до озера метрів 50.  
Вона впала в воду, у цей час Нора і Аід побігли униз. 
Бі розпочала своє звичайне тринування. 
У той самий час у Мідзукі. 
Аліса: Рей постав мене на місце! – Рей підхопив Алісу на плече. – відпусти мене кажу! 
Рей: а що тоді? 
Аліса: гразд. – Аліса перестала брикатися. 
Рей: гарна дівчинка.  
Мідзукі: усе нам не до жартів!  Бі буде 18, це дуже важливий день!  
Томое: не роби вигляд що ти за неї так хвилюєшся. Ти ж знаєш, що буде якщо з нею щось станеться, то ми за неї можемо і тебе вбити. 
Мідзукі опустив голову. Він підняв її, і посміхнувся. 
Мідзукі: так знаю, але  я усе роблю щоб вона раділа життю, і не пам'ятала дитинства. 
Нана: та не тільки дитинство. 
Ізумі: ти що не пам'ятаєш чк вона за Норою плакала. 
Акаме: ми її тоді місяць не бачили. 
Неко засміявся. 
- Тоді вмерло більше сотні людей, ну як вмерли, вона їх вбила. 
Аліса спригнула з Рея. Вона підійшла до Мідзукі, посміхнулась, і підставила ніж до шиї. 
Аліса: якщо ти нашу дівчинку введеш в такий стан, я на тобі 25 видів нових питок спробую. 
Мідзукі в їх команді з'явився не так уж і давно, і це тільки тому що його Бі превела. Мамбл його недолюблювали, бо він пообіцяв що не допустить щоб їх дівчинка плакала. Постійно опікає її, і приймає за неї рішення. Як би вона маленькою була, то це куди небудь йшло,  а коли вона стільки пережила, то це просто безглуздо.  
Усі затихли. Вони пішли далі вибирати їжу, інгрідієнти для страв. В них був час до ранку, бо Бі тільки під ранок і прийде. 
Час підходив вже до вечора.  
Бі: я вже трішки заморилась. Нора, Аід, а ви як? 
Нора і Аід лежали вимотані під деревом. Бі підійшла до них, погладила. 
- Мені пора ідти. До ранку до вас повернусь. 
Бі одягла маску, узяла катану, і побігла у сторону міста. Тут її щось підхопило, і затримало на місці.  
- Щ-що? – Бі обернулась. Там стояв Коро. – В мене сердце в п'яти пішло! Більше не лякай так! 
- Гаразд. 
- Що таке Коро? 
Нора проснулась. Вона оскалилась на Коро. 
- Нора ти чого? – тут зразу Бі полетіла з урвища. 
Вона почула стогін Нори і Аіда.  
Вона зорієнтувалась швидко, катану в землю вставила, і затормозила своє падіння. Вона швидко підпригнула, і опинилась на краю урвища. Вона спокійно стала, заклавши руки за спину, ззаду держачи катану, яку їй і подарувала Нора. 
- І що тобі від мене потрібно?  
- Ти дуже схожа на неї. Тому,  ти мені і потрібна, хоча ти її не замінеш. 
В щупальцях Коро були Нора і Аід. 
- Поклади їх Коро.  
- Чому я це повенен робити?  
Коро узяв тіла Нори і Аіда, і кинув з урвища до озера. Бі швидко побігла за ними. Вона не розуміла, чому Коро так поступив.  
Вони впали в воду. Бризки. Холод. Нора, Аід. 
Вони виплили з озера. Бі заснула. 

- Котра зараз година? – Бі прокинулась. Усе тіло боліло. Біля неї спали Нора і Аід. Починало вставити сонце.  
- Ідемо додому, бо Мідзукі буде хвилюватися. 
Нора і Аід прокинулись, вони пішли за Бі. 
- До речі?! А де моя катана? – Бі підбігла до озера.  Там на дні вона побачила свою катану, і не роздумуючи пригнула в воду. Она там не тільки катану знайшла, а і кільце. 
Коли вона вишла з озера, вона почала розглядати кільце. Воно було зроблено з білого золота. Це було кільце Нори. З внутрішнєї сторони був надпис, на італійській - siamo sempre con voi i nostri finferli – ми завжди з тобою наша лисичка. Бі запоакала. Аід прижався до неї. Нора підняла її, і вони пішли додому.  
Пізніше… 
Бі прийшла додому.  Вона забула який сьогодні день. Вона зайшла додому. Був вже початок ранку. 
- З днем на – ро – д – ж – ен – ня! З днем народження наша люба лисичка!  
Мамбл стояли з великим букетом квітів, і кульками. Бі розплакалась. 
- Аліса, Неко,  Томое, Акі, Акаме, Ізумі, Кей, Кезуко, Міоко, Нана, Рей. Я і забула який сьогодні день. До речі, а де Мідзукі? 
Усі затихли. 
Аліса: він вийшов провітритись. 
Бі: так? Ну гаразд. 
Усі разом: давайте подарунки дарувати.  
Бі підбігла до Мамбл, і обійняла їх усіх.  
- Ви мій подірунок. Дякую шо ви є. 
Томое  підняв Бі.  
Томое: ми теж тебе дуже сильно кохаємо,  але це твій дуже важливий день. 
Аліса: ти вже не маленька. 
Акі: але для нас завжди будеш маленькою лисичкою. 
Кей: та начальницею. 
Рей: ходімо до столу. 
Міоко: так ходімо. 
Ебіна: зачекайте, а де Мідзукі? Він кожен мій день народження відмічає, і ніколи не запізнювався. 
Аліса: навіщо він тобі потрібен? 
Кезуко: ми тебе захистимо краще ніж він.  
Бі: не кажіть так!  
Усі здивувались. 
Бі: він мене постійно захищає! І я з ним не відсуваю сильної туги по Норі! – Бі розплакалась. – так що кажіть де він! 
Нана: ех, слово хазяйки закон. 
Томое: пішли я тебе відведу.- Томое узяв Бі за руку, і відвів в місто. Він узяв її на руки, і підпригнув декілька разів, поки не дістався до криші.  
Томое: розумієш, ми за тебе хвилюємось, а йому боємося довіряти, бо він не з нашої сім'ї.  
Бі: не кажи так. Я розумію що ви оберігаєте мене, щоб я забула минуле, але я не можу викреслити з свого життя сестру, яка єдина була зі мною у скрутні часи. Вона оберігала мене, ми жили з нею разом. 
Томое: розумію. – Томое опустив Бі на землю, і показав пальцем на гору. – він там. 
Бі: Дякую,  Томое. Передай іншим що я через годину повернусь. 
Томое: гаразд. 
Бі побігла до гори. В лісі, біля тієї самої гори ішов Мідзукі.  
- Мідзукі – Мідзукі обернувся – лови мене! На руки мідзукі впала Бі.  
- Ти що тут робиш? Як ти мене знайшла,? 
- Знайшла і знайшла. Ходімо додому. 
Мідзукі опустив Бі. 
- Іди додому Бі.  
- А ти? 
- А що я? 
- Ти підеш зі мною! – Бі узяла Мідзукі за руку, і потягла додому. Вдруг Мідзукі різко зупинився. 
- Пішли! 
- А навіщо? Я тобі зовсім не потрібен, ти вже зовсім не маленька. – Бі ніби щось у середені вдарило. Вона підкосилась. 
- Щ-що ти таке говориш? Ти мені потрібен! Я завжди для тебе буду маленькою дівчинкою. 
Мідзукі знов став веселішим. Він усього на  два роки старший від Бі, але кохає її, несамовито. 
- Тоді дозволь мені тебе вкрасти. На день 
Бі посміхнулась. 
- Та хоч на усе життя.  
Мідзукі протянув руку Бі. Вона її приняла. Він забрав її, і побіг в одне місце під горою. Там вони уперше і познайомились. 
- Бі, пам'ятаєш це місце?  
- А як його забути? Ти тут у друге мене побачив. 
- Чому у друге?  
- Бо раніше ти мене побачив у місті. Там де я не була такою наляканою, і хворою. 
Бі з Мідзукі познайомились майже чотири роки назад. Тоді Ебіна втікла від своєї матері, з сестрою,  яку звали Нора. Вони тоді з Норою розійшлись, після чого Нора зустрілась з Коро. Бі тоді спочатку у місті була, але коли побачила одного з мамених людей, то почала тікати. Її тоді наздогнали, побили, і відрізали пасму волосся, і поставили мітку, на правому плечі. Та мітка, це чорний шрам, який Бі, як може закриває. Після того як її побили, її відпустили.  Вона перед цим побиттям побачила Мідзукі уперше. Він їй сподобався, але вона не знала,  хто він такий. І після побиття, вона як змогла  побігла до лісу. Там вона у друге побачила Мідзукі, але з вухами, і з Аідом. Він її забрав до себе. І він їй сказав: 
- ти будеш моя маленька дівчинка. 
Після цього вони і разом. Але після смерті Нори, Бі дуже сильно захворіла, і Мідзукі усе робив щоб вона видужувала. І тоді він їй Нору і подарував… 
- А, ну точно, забув трохи. 
- Як це було давно. 
- Моя маленька дівчинка, пішли прогуляємося? 
- Так, а куди? 
Вже час підходив під вечір,  місто почало загравати новими колорями. 
- До речі, моя маленька. 
- Що? 
- Пішли я тобі щось покажу. 
- Що покажеш? 
- Не скажу. Пішли скоріш. 
- Ну пішли.  
Мідзукі кудись потяг Бі.  
- А тепер, заплющ очі. 
- Навіщо? – Бі зовсім нічого не розуміла. 
- Так треба.  
Акаме: начальниця!? Ось ти де. – Акаме узяла Бі за руку. – пішли, ми вже тебе зачекались. 
Томое: Акаме, а ти з глузду не з'їхала?!  
В Акаме по спіні пройшов холодний піт. 
Акаме: Що таке Томое? 
Томое: ти що не бачиш?! Наша начальниця гарно проводить час з Мідзукі.  
Акаме: я йому не довіряю. Їй з нами буде спокійніше! 
Томое розізлився не на жарт. 
- Я тобі зараз покажу, що буде, якщо будеш на мене огризатися. 
Томое дустав катану. На що Акаме дістала гілд. 
- До бою! 
Бі стояла у ступорі. Потім в її разумі щось щолкнуло.  Акаме не почала битися з Томое, а почала бігти на Мідзукі. 
Бі дістала молот. Це її найсильніша зброя. Молот блакитного кольору. Дуже великий. Вона побішла у сторону бійки, почала бігти, і вдарила молотом по середині бійки. 
- Відставити!  
Акаме і Томое стали струнко. В бі почала з одного ока литися кров. 
- Якщо я ще раз побачу, або почую, що ви сперечаєтесь за Мідзукі, то я вб'ю вас. Зрозуміло?! 
- Так Ебіна. 
- А тепер, пішли геть звідси. 
- Але…  - до Акаме підлетіла Бі, але вже з катаною.  
- Акаме ти хочеш посперечатися з моїм наказом?!  
- Вибачте.  
- Геть з моїх очей. 
- Так. 
- Так. 
Мідзукі уперше побачив Бі, щоб вона так злилась. 
- Довели мене. 
Бі підкосилась. Мідзукі упіймав її.  
- Моя маленька. Ти мене усе більше, і більше надихаєш на одгу думку.  
- На яку? 
- Ти ще маленька для цього. Пішли я краще покажу тобі.  
- Пішли. – Бі підкосилась, і впала. 
- Що ж ти себе не бережеш. Будуюча матір моїх дітей.  
Мідзукі пішов до байку, який хотів подарувати Бі.  Але вона заснула. Вони поїхали додому. Вдома сиділи Мамбл, і Акаме, з садинами. 
- Якщо ти будеш лізти не у свої діла, то вона тебе не пощадить. 
- Начальниця ж била, якось одного Кіцуне. 
- За що?! 
- Він не у свої справи ліз.  
- Тоді ще начальниця була дикою лисицею. 
- Бо з Мідзукі вона зовсім домашньою стала! 
- Тому я не хочу щоб вони були разом!  
- Акаме заткни пащу! Якщо ти так і далі будеш казати, не вона тебе вб'є, а я. 
- Томое, а ти чого так за хазяйку заступився? Постійно з нею не ладив, а тут на тобі. 
Вже у розмову почала підключатися Аліса. 
- Бо вона вже не маленька. 
- Акаме. 
- Що Аліса?!  
- Досить з себе строїти мати її. 
- Ну так, тобі ж легко казати, ти її найулюблиніша, як і Рей! А  Томое зовсім з глузду сходить! Компанія якась дуркувата. 
Мідзукі тільки підійшов до дверей, як Бі проснулась. 
- Не іди туди. – Бі стала на ноги, і запригнула на кришу. Вона позвала до себе Мідзукі.  
З квартири вийшла Аліса і Акаме. Рей і Томое стояли у дверях.  
- Акаме заспокойся! Розумій що я вище рангу, я тебе можу вбити. 
- Аліса! Да що ти говориш. Твоя хазяйка найгаліміше створіння, я не розумію, як я тут опинилась.  
Бі розізлилась. Вона тихенько пробралась за спину Акаме. Вона хоч і була меньшого зросту, але по техніці, вона була вища від усіх. 
- Ну що ж Акаме. Зря ти це сказала. 
Акаме різко обернулась.  
- Е-Ебіна? Вибачте. 
Акаме стала на коліна. 
- Вибачте, вибаяте, вибачте. 
Бі підставила кінець катани до її горла. 
- Тепер бийся зі мною. 
- Ні, молю. 
Бі натиснула на катану. Вона трохи порізала шию Акаме. 
Акаме стала в бойову готовність. 
- Спокійно Акаме. Вот дивись – бі відкинула одну катану собі за спину, далеко дуже – представ, що я твій ворог. Якщо ти програєш, то я щось роблю. А якщо ти виграєш, то я, вбиваю Алісу. 
В Акаме в очах з'явились вогники. 
- Домовились. 
- Гаразд. 
Акаме не дуже давно в команді. І ніколи не бачила, як б'ється Бі.  
Саме стала в боєву позицію. Вона почала бігти на Ебіну . Бі стояла, і не ворушилась. Коли Акаме вже зовсім близько підбігла,  то бі підстрибнула в гору, і в ту же секунду Акаме впала.  
- А тепер слухай мене. Ти, загралась.  І тому, я тебе вбью. 
Акаме спробувала встати, але їй нічого не вдавалось. 
- навіть не мрій. Я тобі перерізали нерви, і сухожилля. 
Бі наблизилася до Акаме, нагнулачь, і прошепотіла на вухо: 
- Я вважала що ти будеш гарною дівчинкою. 
Бі засміялась. 
- Ти що справді думала що я тебе вбью? 
-  Начальниці нічого робити  щоб тебе вбивати? 
- В-Вибачте, будь ласка вибачте. 
- Аліса ти її вибачаєш?  
Аліса повернулася,  і пішла в квартиру.  
- Б-будьласк вибачте усі мене. 
Акаме опустила голову, і засміялась. 
- Втратила пильність. 
Ебіна до неї повернулась. 
- Щ… - Акаме зробила удар. Катана врізалась в живот Ебіни, і проткнула його наскрізь.  
- Дура втратила пильність – Акаме прокрутила меч в животі. Тут Нора кинулась на Акаме. 
- Пішла геть. – Акаме вбила Нору. Тіло лисиці впало на землю. 
Мідзукі і Аліса побігли до Ебіни. Ебіна підставила руку, кажучи, щоб вони не підходили. 
Аліса: Що ти робиш?! 
Мідзукі: Ебіна дай нам її вбити. 
Утім, інші націлились з пістолетів на Акаме. Ебіна націлилась катаною, і вдарила по кленку Акаме.  Ебіна сама встала і підкосилась, але не падала.  
- Т-та як ти смієш. 
Із-за сильної втрати крові вона стояла як могла. 
Ебіна засміялась, витягла з живота лезо.  
- І ти вважаєш що мене цим легше вбити?! 
В Ебіни почали з'являтися на руках чорні плями. Іі вушка та хвіст, на кінчиках почорніли.  
Вона тихо прошепотіла: - ти труп, Акаме. 
Ебіна побігла на Акаме, зі швидкістю 9 махів. Акаме навіть не встигла нічого сказати, як її щею проткнула катана Ебіни. 
- Що таке Акаме ? Слів немає?  
Ебіна зробила ще один влучний удар біля серця. 
- Хочеш померти?! 
Акаме почала віляти головою. 
- Ні? А вот я хочу щоб ти померла. – Ебіна прокрутила катану, чим робила невиносний біль. 
- Помри! – Вона розсікла серце, і ребра.  
Тіло Акаме впало. 
Аліса: Ебіна!  
Аліса побігла до Ебіни, котра хотіла дійти до Нори, але впала від сильної втрати крові.  
- Н-но-ра, не по-ми-рай. 
Ебіна втратила свідомість.  
Аліса: Мідзукі! Вези її до лікарні, але не говори її справжнього їм'я.  
Мідзукі: так. – Він схопив Ебіну, і побіг у лікарню. 
Аліса: Неко, Рей! Швидко обробити рани Нори! 
- Так. 
- Є. 
Аліса: Томое, нам з тобою треба від трупа позбавитись. 
Томое: але мені здається що вона ще жива. 
Томое підійшов до Акаме,  як з кушів на нього вибіг якийсь чоловік.  
Аліса: Томое! 
Аліса ухопила катану начальниці, і побігла на поміч Томое. Акі, і Міоко, почали стріляти по чоловіку. Аліса вправно відбивала удари чоловіка. Коли Міоко поцілила в чоловіка, він зник у кущах. 
Томое: та хто це такий. 
Аліса: Ізумі, Нана! Швидко побігли за Мідзукі! Прикрийте його! 
- Так! – Ізумі і Нана побігли у сторону, куди поїхав Мідзукі. 
Рей: кажись Нора померла! 
Аліса: Що?! – В Аліси почалась істерика. – Ні ні ні! Роби що небудь! Наша дівчинка без неї помре! 
Рей: вибач Аліса,   але я нічого не можу зробити. 
У той самий час, той чоловік напав на Мідзукі.  
- Бі тікай!  
Чоловік почав дратися  з Мідзукі. Не даремно бігли за ними Ізумі і Нана. Вони теж напали на чоловіка. Ебіна кудись бігла, куди вона не могла зрозуміти. Тут вона зустріла Коро. 
- Що таке? Куди тікаєш?  
- Врятуй мене. – Ебіна заплакала. 
Коро вдарив її так, що вона відлетіла на метрів двадцять. 
- Я? Тебе? Врятувати?! – Він підлетів до неї. – Я тебе ненавиджу усім серцем.  – Він підняв її за горло. 
- Ти сам, її вбив! Я ні у чому не винна. 
Коро знов її швиранув, але у цей раз вона врізалась в дерево. 
- Як боляче.  – Тут Ебіна почула голос . Вона побачила біля себе Нору. Вона сіяла, і біля неї стояла лисиця. 
- Вибач сестричка,  але я в тебе її заберу. 
- Н-нора. Повернись благаю.- Ебіна тянула до неї руку.  
- Ні сестричко, тобі ще рано померати. Я тобі допоможу. – Нора простягла до Бі руку.  
Стало так тепло і затишно. Нора її обійняла.  
- Ебіна! Ебіна! – до Ебіни біг Томое.  
- Т-томое?  
- Ебіна! 
- Вибач, але тут сестричка. 
Тут до неї звернулась Нора. 
- Сестричко, люба моя сестричко. Я тебе віддам тільки Мідзукі. 
- Мідзукі. Хто це? 
- Спи моє золотце, спи. 
Ебіна заснула.  
- Я тебе буду оберігати від Коро…