Розділ 7. Дві майже вирішені проблеми, або Є ще одна

Розділ 7. Дві майже вирішені проблеми, або Є ще одна

Коли перший шок минув, Христина взялася мити посуд, доручивши Фердинанду витирати і складати в підвісну шафу тарілки. Втім, шок минув, а голова все одно йшла обертом. Цей Новий рік вона довго не забуде. Це ж треба — принц... на білій фурі. Щось не пригадує вона, щоб хоч в одній казці було щось подібне, а у неї є! Христя уявляла, який вони з «Федею» спричинили б фурор, якби дійсно підкотили на вечірку на цій величезній махині. Недарма слова «фура» і «фурор» співзвучні. Божевільна, звичайно, ідея, але... спокуслива. І, на жаль, нездійсненна.

— Так на чому ж нам все-таки їхати?

Дашуня забронювала для Христі місце в машині свого хлопця. Але лише одне. До них пасажирів напросилося — море. Тому запхати туди ще й Фердинанда не вийде. Таксі викликати? Таксі в новорічну ніч за місто? Дасться в копійчину.

— А чому б нам не поїхати на ній? — принц кивнув у бік стоянки.

Мовляв, чим запитаний самою ж Христиною транспорт не підходить?

— А в тебе є права?

Дурне питання, ясна річ. Навряд чи в Атіландії є автошколи.

— Права на що?

— На водіння "лімузина". Бо це ж не кінь. За кермо без прав сідати не можна.

Фердинанд подивився незворушно.

— Дядько надав нам візника.

Ого, так до цієї мега-машини ще й шофер додається? У Христі в голові знову сплила картинка їхньої з «Федею» феєричної появи перед ясні очі друзів і не зовсім друзів на білосніжній блискучій фурі.

— Тоді питань нема — їдемо на «лімузині».

Фердинанд задоволено посміхнувся. Мабуть, теж не проти проїхатися на новому для себе виді транспорту. Що ж — вони один одному підходять: богатирських габаритів принц і величезна машина.

У чотири руки з посудом вони впоралися досить швидко — Христина домивала останню тарілку. Треба віддати Фердинанду належне. Незважаючи на своє королівське походження, довірену роботу він виконував відповідально, нехай ця робота і не зовсім вписувалася в перелік його повсякденних занять. Тарілки з-під його рук виходили сухі і не биті.

Переміщаючись назад — в кімнату, Христина знову мимохідь глянула у вікно. Красуня-фура стояла на місці. Отже, можна було підбити перші підсумки. Дві найбільш нагальні проблеми були майже вирішені: знайшлося і в чому їхати (вірніше, поки ні, але скоро буде) і на чому. Але! Залишилася ще одна важлива деталь — провести з Фердинандом інструктаж.

— Федоре, — Христя глянула на принца з усією серйозністю. — Ти пам'ятаєш, основним твоїм завданням на вечірці буде вдавати мого хлопця, закоханого по вуха?

Той ліниво посміхнувся одним куточком рота:

— Все буде, як побажаєш. По вуха — значить по вуха.

Якщо він так само буде їй посміхатися на вечірці — вже пів справи буде зроблено.

— Добре. Тоді давай прорепетируємо.

Принц з готовністю зробив крок до неї, і з виразу його обличчя Христя запідозрила, що він зібрався відрепетирувати не зовсім те, що вона мала на увазі.

— Почнімо з простого, — пригальмувала вона його спритність, — компліменти. Вмієш?

Фердинанд подивився з таким виразом обличчя, що, мовляв — які можуть бути сумніви. Взяв її руку в свої і сказав зі своєю фірмовою «принцівською» галантністю:

— Дорогенька, ти сьогодні така гарна.

Христя похитала головою.

— Так не піде. Всякі там «дорогенька», «солоденька», «світло моїх очей», «відрада мого серця» — однозначно не годяться. Так у нас не говорять. Щоб комплімент виглядав щирим, він не повинен бути манірним, жодної піднесеної маячні. І звертайся до мене просто — по імені. Зрозумів?

— Зрозумів, — відповів Христин принц, який все схоплює на льоту.

— Тоді — дубль два. Прошу.

— Христино, ти сьогодні прекрасна як лань.

Лань — це ж щось таке парнокопитне і з рогами? Христя почала похрюкувати від сміху.

— Не годиться? — здогадався Фердинанд.

— Ну-у... вже краще, — заспокоїла вона. — Але потрібно ще щиріше і ще простіше. Дубль три.

І тут Фердинанд раптом видав:

— Офігіти, яка ти класна, Христе!

Христина остовпіла. І, здається, її очі стали рази в два більше. І ненадовго дар мови зник.

— Не те? — зніяковів від її реакції принц. — Я цю термінологію почув, коли на сходовому майданчику стояв — чекав команди дядька спускатися до тебе, а прольотом вище хлопець з дівчиною розмовляли.

— Ні, це саме те, що треба, — повернувся до Христі дар мови. — Тільки «офігіти» краще замінити на «очманіти».

— Чому? Неточний термін?

— Як би тобі пояснити? Це дуже сильний термін. Його приберігають для особливих випадків.

Продовження інструктажу перервав дзвінок у двері. Христя радісно кинулася відкривати — напевно Дашуня. Але на порозі стояла зовсім не вона — хлопець, здається, сусід з четвертого поверху, який зі своєю дружиною недавно переїхав у 32-у. Вигляд у хлопця був ще більш вражаючий, ніж у «Федора», який з цікавості теж вийшов у передпокої. Христин принц був у старенькому, але хоча б сухому спортивному костюмі. У сусіда ж на трикотажній тканині були яскраво виражені патьоки. Скуйовджене волосся стояло дибки, очі вилазили з орбіт:

— Охрініти! — з почуттям сказав він. — Новий рік — а у нас трубу прорвало! У вас є телефон ЖЕКу?

Христя за кілька секунд написала номер і вручила бідоласі. Подумки радіючи з того, що, по-перше, живе поверхом вище, а, по-друге, вони з Фердинандом встигли помити посуд — мабуть, скоро воду перекриють.

Коли за сусідом зачинилися двері, Христин кмітливий принц поцікавився:

— А ось це, мабуть, був ще сильніший термін?

______________________________________

Дорогі мої, дякую за лайки і коментарі!!! Дуже зворушена!!!