Принц до Нового року

Розділ 12. Парі, або Вечірка почалася

 

Розділ 12. Парі, або Вечірка почалася

 

Тарас дивився на хлопця, з яким приїхала Христина, і від досади стискалися кулаки.

— Готуй тисячу баксів, — єхидно шепнув йому Макс. На його фізіономії заграла нахабна задоволена усмішка.

— Ще не вечір, — огризнувся Тарас.

Кілька днів тому вони побились об заклад — щоб додати новорічній вечірці гостроти. Тарасу вже набридла його нова ціпочка Ліза. Пріснувата. І він відчув, що не проти був би знову розважитися з Христиною. Бачив, що вона й досі за ним сохне. Розповів про це Максу — той тільки реготав як кінь.

— Аж надто ти високої думки про себе. Кинув дівчину, зрадив, а тепер думаєш досить пальцем поманити — вона знову твоя?

Так, саме так Тарас і думав. У нього ніколи не було з цим проблем — з тим, щоб отримати ту, яка йому сподобалася.

— Тоді парі? — спровокував Макс.

Вони вдарили по руках. Якщо після вечірки Христина поїде з Тарасом до нього, Макс відвалить тисячу баксів. А ні — тоді розщедритися доведеться Тарасу.

І ось тепер він стояв, дивився на цього упиря-красунчика, який прилаштував п'ятірню на талії Христі, і дратувався. Звідки він взявся, сплутавши всі карти? Чому на фурі? Типу такий крутий? Легковики для слабаків? Ще б на вертольоті прилетів! Тарас злився все більше і більше. Щоб виграти парі доведеться попітніти. Одна справа підчепити сумну самотню дівчину і зовсім інша справа, коли у неї є супровід. Хто це, взагалі, такий?

— Панове, це Федір, — із сяючою посмішкою вимовила Христина, — фінансовий директор компанії «Атіландія-стайл».

Упир кивнув. І дівчата наперебій почали йому представлятися.

— Марія.

— Віка.

— Таня...

Потім і хлопці підключилися.

— Тарас, — довелося теж потиснути руку цьому імбецилові, коли черга дійшла до Тараса.

Той потис, аж кістки хруснули. Качок недороблений. Ну нічого. Тарас знає секретні прийомчики. І не у таких дівчат відбивав.

— Всі в зборі. Можна заходити, — скомандувала Дашка, староста і заводила.

І у Тараса одразу ж промайнула думка. Дарина — подруга Христини. Напевно знає про цього Федора всі таємниці. Треба б із нею поговорити — прозондувати ґрунт. Промацати больові точки. Немає кращого способу відбити дівчину у хлопця, ніж в її присутності принизити його, показати, який він нікчемний.


 

Заміський клуб «Шкіпер» — це цілий комплекс різних споруд. Одна з них виділялася особливо сильно — справжній двопалубний корабель, назавжди пришвартований до берега озера. Дашуня — природжений організатор — домовилася, щоб вся верхня палуба корабля була віддана компанії однокурсників для зустрічі Нового року.

Скільки кольорових вогнів зовні і всередині — в них можна було потонути. А головна прикраса верхньої палуби, звичайно, ялинка. Велика, пишна і абсолютно несподівано прикрашена не за останньою модою — кулями однакового розміру одного-двох кольорів, а ретро ялинковими іграшками всіх кольорів і калібрів: шишки, бурульки, засніжені будиночки, годинники, на яких за п'ять дванадцята, конячки, білочки, пташки, сніжинки. Та тут можна на годину зависнути, роздивляючись прикраси.

ялинка

Христина, звісно, не відмовила собі в задоволенні обійти ялинку по колу. Її нахабно-галантний принц не відходив ні на крок. Його рука постійно обнімала за талію. І взагалі, з роллю він справлявся на п'ять з плюсом. Навіть погляд закоханий імітував так, що будь-який актор позаздрить. Дівчата почали поглядати з легкою заздрістю. І, що цікаво, Тарас теж постійно тримав їх у полі зору. А йому це навіщо? Невдоволений якийсь. Ліза он старається — посміхається на всі тридцять два зуби, а він до неї зовсім байдужий.

— Ми починаємо, — сказав у мікрофон ді-джей, він же ведучий вечірки, одягнений в костюм пірата — це данина морській тематиці заміського клубу. Але на голові «пірата» красувалася аж ніяк не треуголка, а новорічна шапочка Санта-Клауса — червона з білою облямівкою і білим помпоном. Трохи завеликого розміру, і тому закривала лоб до брів.

Пірат-Санта-Клаус запросив усіх сідати — провести старий рік, і «Федір» повів Христину до столу. Йти довелося повз Тараса.

— Добре виглядаєш, — з якимось напівнатяком сказав колишній, коли Христя порівнялася з ним.

— Старалася для свого принца, — відповіла вона, не повертаючи в бік Тараса голови.

Фердинанд в свою чергу не відмовив собі в задоволенні подивитися з висоти свого значного зросту на того, хто там пнеться робити компліменти його дамі.

— Твоя дівчина теж добре виглядає – прекрасна, як лань, — запевнив він Тараса.

Лань — це ж щось таке парнокопитне і з рогами? Христю почав душити сміх.

П'ятірня Фердинанда ковзнула від талії через всю спину до пліч, огортаючи теплом крізь мереживо рукава. Він нахилився до вуха:

— Очманіти, яка ти красива, коли посміхаєшся.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше