Розділ 16. Перервана репетиція, або Тяжкі моральні ушкодження

Розділ 16. Перервана репетиція, або Тяжкі моральні ушкодження

Тарас відчував, як від роздратування починає трусити. Христина не захотіла його слухати. Він так старався — сказав все, що дівчата люблять чути. Завжди спрацьовувало — зітхання, винуватий вигляд, дати їй відчути, що вона особлива. Але сьогодні не спрацювало. Христина вийшла із залу з крижаним поглядом.

Тарас не побіг за нею. Але це не означає, що здався. Доб'ється свого. Раз слова не діють, потрібен тактильний контакт. Запрошувати на танець марно — не погодиться, але у Тараса була інша ідея. І поки вся компанія поралася з машиною цього придуркуватого Діда Мороза і його недоумкуватої старої Снігуроньки, було вдосталь часу щоб все організувати.

— Гей, чуєш, — він підійшов до ведучого, який був зайнятий заливною яловичиною. — У тебе заплановані якісь парні конкурси? Ну, щоб брали участь дівчина і хлопець і... тісно взаємодіяли. Розумієш, про що я?

— Угу, — продовжував налягати на закуски місцевий тамада.

— Зроби так, щоб я став у пару до тієї дівчині, з якою я зараз розмовляв. Зрозумів про кого я? — Тарас вийняв з гаманця пару сотень.

— У чорній сукні? — купюри перекочували з рук Тараса в кишеню ведучого.

— Так.

Той знизав плечима:

— Гаразд.

Не дуже здивувався проханню. Напевно, не вперше.

Не встиг Тарас відійти від ведучого, в зал влетів Сірий. З пакетом у руках. Підійшов з самовдоволеною усмішкою:

— Бачив?

Пакет був дуже схожий на той, з яким волочився Христин упир.

— Те, що треба!

Тарас зазирнув усередину і витягнув кілька непоказних пляшечок.

— «Крем-актив проти прищів», «Лосьйон для лікування вугрового висипу», — прочитав він написи і зловтішна посмішка скривила губи. — Христина буде «в повному захваті» від подарунка, коли її мерзотник їй це вручить під бій курантів.

— Надягне йому цей пакет на голову, — зареготав Сергій.

— Тепер залишилося придумати, як зробити заміну. Він його з рук не випускає, — Тарас склав пляшечки назад і хотів повернути пакет Сірому, але той зміг уникнути «почесної місії».

— Оце вже ні, далі сам. Єдине, чим можу допомогти — спробую якось його відволікти. Щоб він про пакет забув. А ти вже скористаєшся моментом – дивись, не проґав.

— Гаразд, — кивнув Тарас.

Поки довелося повісити принесений Сергієм пакет на спинку свого стільця і ​​прикрити піджаком.

Репетиція поцілунку йшла успішно. Принц демонстрував рідкісну майстерність і так захопився процесом, що не відразу помітив компанію з сусіднього залу ресторану, яка висипала на вулицю освіжитися і пофотографуватися. Інша справа Христина. Вона їх відразу помітила. Ну майже. Принаймні, з того моменту, коли біля неї раптом послизнувся і впав трохи нетверезий фотограф зі словами:

— Я страшенно перепрошую, пані, — почав робити спроби піднятися, чіпляючись за Христині ноги.

Отже, довелося йому допомагати, і репетиція була перервана.

Щойно вдалося повернути фотографа в робочий стан, Христина потягнула Фердинанда назад — до їхньої компанії. Він ішов слідом і підозріло щасливо посміхався. І ця його нахабна задоволена усмішка змушувала і Христю посміхатися. Хоча по ідеї вона повинна була б відчувати зараз незручність і скутість. Все-таки як-не-як спровокувала малознайомого хлопця на поцілунок. Але жодної скутості не з'являлося, хоч трісни. Навпаки, їй було обурливо тепло і затишно.

Біля входу в зал, Христина помітила Лізу — вона поверталася з вбиральні. В її зовнішньому вигляді відбулися зміни. Стало ще більше косметики. До того ж тепер на ній не було коротенького піджачка, який прикривав глибоке декольте провокативної сукні. Старається для Тараса з усіх сил. А цей парнокопитний, бачте, вже втомився від Лізи, і не проти перекинутися знову на Христину. Якось навіть шкода стало колишню подругу. Вона, звісно, рідкісна лань, але, з іншого боку, Христя ж знала, як легко піддатися залицянням Тараса.

— Федоре, ти йди. Я зараз, — попросила вона принца.

Він не став сперечатися. Зайшов усередину, залишивши дівчат наодинці.

— Лізо, — Христина взяла екс-подругу під лікоть і відвела до вікна, — на кілька слів.

Та невдоволено блиснула очима:

— Чого тобі?

— Будь обережна з Тарасом. Не здивуюся, якщо у нього сьогодні в планах «досвяткувати» Новий рік з кимось іншим.

— Чи не з тобою часом?

Колишній подрузі буде боляче, але нехай краще дізнається зараз від Христини, ніж потім буде поставлена ​​перед фактом.

— Так. Він мені таке пропонував. Я, звісно, не погодилася. Але він може знайти когось більш зговірливого. Просто хотіла тебе попередити, що він у пошуках. Щоб ти знала.

Ліза спалахнула.

— А мені здається, в тобі говорить образа. Ти видаєш бажане за дійсне. Зрозумій, таке трапляється. Він надав перевагу мені. І жодні спроби повернути його не допоможуть. Навіть цей трюк з твоїм Федором. Ти ж для цього його притягла на вечірку? Думала, Тарас почне ревнувати і побіжить від мене до тебе? Не побіжить. Він кохає мене.

Ліза розвернулася і покрокувала до входу в зал. Насуплена та збуджена. І все одно Христину чомусь зло брало на Тараса, а не на колишню подругу.

Вони увійшли майже одночасно і попрямували кожна до свого місця. Фердинанд підскочив відсунути Христині стілець. І Тарас витріщався, як принц підтримує її за плечі. А ось поява Лізи залишилася практично непоміченою. Їй довелося самій привертати до себе увагу і мало не занурювати Тараса носом у своє декольте. Вона весело щебетала і посилено посміхалася, ніби хотіла довести Христині, як їм з Тарасом добре.

— А що це ти постійно ховаєш за спиною? — грайливо поцікавилася Ліза, коли вчергове наче ненароком зачепила бойфренда грудьми, потягнувшись за салатником.

Обличчя Тараса зробилося розгубленим і він видав щось нерозбірливе. Ліза ж тим часом приловчилася і підхопила те, що бовталося повішене на спинці стільця, прикрите від сторонніх очей піджаком. Це виявився подарунковий пакет.