Розділ 3

Квартира зустрічає мене тишею та спокоєм. Я люблю це місце, адже тут можна дихати на повні груди, відчуваючи свободу. Батьки дійсно виперли мене з дому, щойно стукнуло вісімнадцять, зі словами, що час уже вступати в доросле життя. Я проти не була, адже завжди любила самостійність. 

Батьків своїх я люблю. Вони ніколи не сюсюкалися зі мною та сестрою і завжди говорили тільки правду. Завдяки їм я тепер живу самостійним життям, а вони часто навідуються до мене в гості. 

Переодягнувшись у джинси та футболку, я ставлю чайник і вирішую зателефонувати своїй любій сестрі. Та Ритка мої дзвінки вперто ігнорує, тому я вирішую її не діставати. 

З’ївши шматок торта і запивши цю смакоту кавою, я вирішую трохи поспати. Сподіваюся, що таємничий байкер знову мені насниться і ми будемо розсікати вітер нічним містом, як робимо це у кожному сні. 

На жаль, байкер мені так і не сниться, та й сплю я зовсім недовго, тому що хтось почав гамселити у двері з такою силою, наче намагається зірвати їх з петель. Я мало з ліжка не падаю, обмотавшись ковдрою і проклинаючи того, хто до мене завітав, не надто хорошими словами. 

Розчахнувши двері, наштовхуюсь на злий погляд сестри. Ритка старша від мене на шість років й абсолютно зі мною не схожа. Вища від мене на цілу голову, з коротким білим волоссям та густо підведеними очима. Ну а з одягом взагалі окрема тема! Джинси з великою кількістю дірок, наче їх рвав на шматки злий бульдог. Широкі й зовсім не за розміром вибрані футболки, які, швидше за все, залишалися Риті від її бойфрендів. Та найбільш неймовірним у моїй сестрі те, що вона працює терапевтом у нашій поліклініці. 

Стати лікарем Ритка вирішила за кілька годин до подачі документів. Тато хотів, щоб старша донечка вивчала економіку, а от Ритка завжди любила робити усе по-своєму. От і цього разу зробила, отримавши наганяй від татка і його заборону повертатися додому. Вона тоді сильно його розчарувала, і з того часу вони практично не спілкуються. Хоча я все ще не втрачаю надії їх помирити. 

І з того часу Рита живе собі щасливо, винаймає житло і змінює кавалерів як шкарпетки. 

- Може, впустиш мене нарешті, чи так і будемо стояти як дві ідіотки? - бурчить сестра і, відштовхнувши мене, заходить у квартиру.

Роззувшись, Ритка одразу прямує на кухню, вмикає чайник і дістає з холодильника торт. Відрізає майже половину і запихає шматок до рота. 

- І що сталося? - з повним ротом запитує сестра. 

- Ти мене питаєш? - здивовано відповідаю. - Це ж ти мало не вибила мої двері. 

Ритка мовчки встає, робить собі каву і повертається за стіл. 

- Розумієш, - наче маленькій дитині, починає пояснювати сестра. - Я сьогодні була трохи зайнята, а ще й телефон забула вдома. Коли ж припхалася додому, побачила пропущені дзвінки від сестрички любої. Набрала тебе, а ти ігноруєш. Вирішила, що щось сталося, і гайда сюди!

Ого! Здається, Ритка дійсно хвилювалася, а я спати лягла, і телефон, схоже, сів. 

- Ритусю, я просто хотіла запитати, як у тебе справи, - сідаю поруч з сестрою та обіймаю її за плечі. - Пробач, що змусила тебе хвилюватися. 

- Добре, - хмикає Рита. - За шматок цього торта я готова пробачити тобі навіть майбутні косяки. 

Засміявшись від такої заяви сестри, я встаю, щоб і собі каву приготувати, але саме в цей момент у двері хтось подзвонив. 

- У твоїй квартирі, як завжди, прохідний двір, - хмикає Рита і знову береться за торт. 

- Це Лізка, напевно, - відповідаю і біжу відчиняти.

За дверима справді була подруга, але не сама, а з Сашком та ще одним тортом. Забравши у них смаколик, я йду на кухню знову ставити чайник.

- Ого! Оце я гарно сьогодні зайшла, - потирає руки в очікуванні ще одного смачного торта Рита.  

- Привіт, Ритусю! - радісно вигукує Ліза і починає обійматися з моєю сестрою. 

А от Сашка тільки ручкою скромно махає і сідає скраєчку біля дверей. Поки подруга з сестрою обговорюють останні новини, я роблю всім каву і нарізаю торт. 

- Як додому дісталася? - запитує Ліза, обговоривши з Ритою все на світі. - Макса не бачила? 

- Ну… - я миттєво заминаюся, тому що не хочу розповідати про Рому, але й брехати також не можу. - Мене Рома підвіз.

- Чого? - витріщає на мене свої очиська Ліза і навіть про шматок торта в роті забуває. 

- Я чогось не знаю? - вклинюється у розмову Рита. - У моєї маленької сестрички з'явився кавалер? 

- Та який кавалер! - випалюю і розповідаю усім про те, як зустріла Рому. Лізка, своєю чергою, розповідає про те, як я вилила каву на придурка Макса. 

- Круто, Мілко! - регоче на всю квартиру Ритка. - Я завжди знала, що в тобі є прихований потенціал! 

- Який ще потенціал? - ображено випалюю. Як на мене, то нічого смішного в цій ситуації немає, ну, може, трішечки. 

- Взагалі-то, Макс нормальний, просто інколи може перегнути палку, - заступається за друга Саша. 

- А мені от цікаво, - замислюється Ліза. - Чого це Рома вирішив тобі допомогти?

- Та що тут незрозумілого? - фиркає Рита. - Видно ж, що хлопець запав на нашу Мілку!