Розділ 6 Ще одна божевільна ідея 

На ранок Олеся прокинулася з чітким планом, який хотіла втілити в життя вже сьогодні. Звісно знову доведеться ризикувати життям, але це вартувало того аби знову побачити героя. Після вчорашнього пережитого потрясіння не залишилося і сліду, можливо зіграв той факт, що дівчина підсвідомо розуміла, що вона в безпеці, бо постійно біля неї є десь її герой, який завжди її врятує з будь-якої біди. Сьогодні Лесі, як ніколи, потрібна була допомога подруги. Адже зникнути з квартири увечері не вдастя непоміченою, а от якщо сказати батькам, що ночуватиму в Іри, то вони не будуть проти та і хвилюватися так не будуть. Дівчина підхопилася з постелі, швидко прийняла душ, переодягнулася і зателефонувала подрузі. Іра довго не піднімала слухавки, Олеся вже хотіла вибити дзвінок, як почула голос подруги: 
-    Алло, Лесю.
-    Привіт. Нам терміново потрібно зустрітися, ти зараз вільна? 
-    Так, давай через годину у нашому кафе. 
-    Добре. 
Я швидко почала збиратися. Одягнула зручні джинси і светр, трохи підфарбувала вії і губи і рушила до виходу. 
-    А снідати? – почула голос мами.
-    Вибач, мам, дуже спішу, мене там Іра вже зачекалася, - крикнула з передпокою дівчина.
-    Нічого не знаю, без сніданку нікуди не відпущу, - не вгавала мама.
-    Ну, мам.
-    Мерщій, ти сама себе затримуєш, - хитро посміхнулася жінка, коли Леся все ж здалася і сіла за стіл.
-    А де батько? – знічев’я запитала Олеся, хоч і знала, що він на роботі. 
-    Де він може бути? – здивувалася Марина Сергіївна. – Звісно, що на роботі. 
Швидко, під невдоволений погляд мами, Олеся проковтнула їжу, подякувала і нарешті вийшла з квартири. Сьогодні був сонячний день, навіть не зважаючи на те, що зараз середина вересня і зазвичай вже не так тепло. Навколо вже не було такої тиші, як вночі, люди прокинулися, а з ними і місто. До кафе вирішила пройтися пішки, тут не було надто далеко, а міський транспорт зараз був перевантажений, бо багато хто їхав чи на роботу чи просто до центру. Олеся з Ірою мали таке поняття як їхнє кафе, тобто це місце, де вони постійно зустрічалися і розмовляли, якщо не хотіли, щоб їх підслуховували батьки. Воно знаходилося майже в центрі міста і було виконане в світлих тонах із темними меблями. Іра вже чекала за столиком, і коли Олеся прийшла, то вона обняла подругу. Дівчата замовили каву по-віденські і солодкі хрумкі круасани, які тут готували просто божественні. Доки не принесли замовлення, Іра почала розпитувати Лесю, що сталося, бо у неї голос зранку був стурбований і аж надто збуджений. 
-    Іро, мені потрібна твоя допомога, - почала Олеся. 
-    Яка саме? – поцікавилася заінтригована подруга. 
-    Я повинна буду сьогодні в тебе переночувати, точніше так сказати своїм батькам, а насправді я втілю в життя один план, - змовницьки прошепотіла дівчина.
-    Добре, думаю з цим проблем не буде, але що за план. Олесю, що ти задумала? 
-    Я хочу сьогодні вночі піти на Лису гору, - повідомила Леся, а Іра аж побіліла: 
-    Що? Ти божевільна? – скрикнула подруга, а інші відвідувачі кафе почали озиратися на дівчат. - Вночі, самій іти у саме містичне місце в усьому місті. Для чого? 
-    Я хочу зустріти його? 
-    Кого? О, ні, - застогнала Іра, коли нарешті здогадалася кого мала на увазі подруга. – Скажи, що ти зараз несерйозно говорила, так просто жарт, розіграш і щось у цьому жанрі. 
-    Ні, Іро, я серйозно, я повинна його знайти, я про це ще з дитинства мрію і саме зараз настав час втілити це в життя. До того ж я цієї ночі бачила його і він мене врятував. 
Коли Олеся розповіла подрузі про сьогоднішню пригоду, у Іри очі округлились від жаху. Дівчина не очікувала такого дурного вчинку від Лесі, вона відколи побачила того чоловіка, то геть втратила розум, наражаючи себе на небезпеку. 
-    Подруго, ти точно не в собі. Ти розумієш, що могла загинути. Ні, все, я не хочу бути винною у твоїй смерті, тому допомагати тобі не буду. 
-    Іро, ти не можеш так вчинити зі мною. Мені потрібно його знайти, - почала благати подругу Леся. – Зрозумій, все безпечно, якщо раптом що, то він врятує мене. 
-    Чекай, ти ж спеціально хочеш наразити себе на реальну небезпеку, щоб він тебе врятував, так? 
-    Так, - зізналась дівчина. 
-    Ти божевільна, - констатувала вже відомий факт Іра. – Я піду з тобою.
-    Ні, це небезпечно і я піду сама, а ти будеш мене страхувати. 
-    Ні, Олесю, якщо ти хочеш щоб я тебе перед батьками прикрила, то ти говориш своїм, що у мене ночуєш, я своїм, що у тебе і ми разом ідемо шукати твого героя. Інакше ніяк. 
-    Добре, - здалася Олеся. – Підеш зі мною, але може ти ще до вечора передумаєш. 
-    Ні, не передумаю і тебе одну туди не відпущу, - твердо сказала Іра.
Дівчатам нарешті принесли замовлення і вони мовчки почали їсти, думаючи кожна про своє. Нарешті Іра порушила мовчанку і запитала: 
-    А звідки ти знаєш, що він сьогодні буде на Лисій горі, може у нього будуть справи взагалі в іншому кінці міста. А ми підемо туди і попадемося, наприклад, в руки відьом, говорять це їхнє улюблене місце. 
-    Не знаю, мені взагалі здається, що він постійно біля мене, постійно мене супроводжує і захищає. Він як невидима тінь. 
-    Ти видаєш бажане за дійсне, невже ти думає, що супергерой постійно буде ходити за тобою тінню, наче в нього немає важливіших справ, наприклад, рятувати людей чи навіть людство. 
-    Не знаю, Іро, я так хочу нарешті його знайти, добре роздивитися всі риси його обличчя, почути його голос і дізнатися його ім’я. Відтоді як він врятував мене в дитинстві, я постійно думаю про нього, він навіть часто снився мені. Я закохалася в нього з першого погляду.
Іра важко зітхнула.
-    Ти не закохана в нього, а просто собі це вбила в голову, він став твоєю одержимістю і коли ти нарешті його знайдеш, то навіть не помітиш, як охолонеш і забудеш його. Ти досягнеш мети і все. 
-    Ні, Іро, ти неправа, я себе знаю і точно можу відрізнити закоханість від одержимості. 
-    Все, я зрозуміла, що тебе не переконати, тому давай завершимо цю розмову, доки ми остаточно не посварилися і не наговорили різних неприємних слів одна одній. 
-    Я тільки за, давай краще подумаємо, як переконаємо батьків, в необхідності ночувати одна в одної. 
Дівчата знову повернулися до нейтральної теми і більше не говорили про Олесині почуття. Кожна з подруг залишалися при своїй думці і жодна не хотіла від неї відступати.