Принцеса для супергероя

Розділ 8 Пастка відьом

Дівчата все вище піднімалися на гору. Іра більше не скаржилася, а лише мовчки слідувала за подругою і навіть поняття не мала, де Леся має шукати небезпеку, і якою вона буде. В душі дівчина вже сто разів пошкодувала про своє рішення, але кидати подругу не хотіла. Раптом в далині замигали вогні і почулися віддалені голоси. Дівчата завмерли і прислухалися. Було схоже на те, що там до чогось готувалися. Можливо то просто туристи влаштували собі пікнік, переконувала себе Іра, щоб не думати, що то можуть бути справжні відьми. Очі Олесі повеселіли і вона сміливо рушила далі. Подруга точно була не в собі, як можна було так сміливо ризикувати своїм життям і заради кого – невідомого чоловіка, навіть нехай і героя, якого вона бачила лише раз у дитинстві і який точно її вже давно забув. 
Дівчата наблизилися максимально близько до вогнів і заховалися у кущах. Обережно визирнули з них і побачили просто неймовірне, наче в фентезі фільм потрапили. Як і думала Ірина, це були зовсім не туристи, а справжні відьми, картина що відкрилася перед очима взагалі лякала до смерті. 
Кілька жінок ходили навколо вогнища і щось бурмотали собі під ніс. Інші – просто сиділи на пеньках і щось обговорювали. До дівчат долітали лише уривки розмови. 
-    Чого ми чекаємо, скоро північ, - заметушилася молоденька дівчина з яскраво-червоним волоссям, яке відливало неймовірним відтінком у світлі вогню. 
-    На Силя, - відмахнулася більш старіша відьма. – Ти хіба не знаєш, що для сьогоднішнього ритуалу нам потрібна жертва, а Сильвестр викликався її знайти і привести. Але щось він і дійсно запізнюється. 
-    Чекайте, невже супергерої пішли нам на уступки і дозволили кривавий ритуал? – здивувалася вся та ж молоденька. 
-    Ой, дурна ще ти, - закотила очі огрядна відьма. – Звісно, що ні. Ми зареєстрували інший ритуал, а проводимо цей. Що нам ті супергерої, вони надто довірливі та і ніколи не перевіряють, тому-то ми і робимо, що хочемо, - розреготалася відьма, і всі інші підхопили її сміх. 
Ті що були біля вогнища наблизилися до сидячих і голосно запитали: 
-    Де чорти носять Силя? Як нам без жертви ритуал починати? 
-    І справді, час не стоїть на місці і якщо ми втратимо цей шанс, то доведеться ще цілий місяць чекати. 
Відьми не на жарт розійшлися і вигукували прокляття на голови бідного Сильвестра. Напевно нелегко йому було в жіночому колективі, от і вирішив втекти за першої ж можливості. 
Дівчата, які сиділи в кущах і все це чули, аж похололи зі страху. Людські жертви, кроваві ритуали, невже це справді існує в сучасному світі і просто зараз має відбуватися. Це все наче живий фільм жахів. 
-    Олесю, давай краще повернемося, доки не пізно, - невпевнено проговорила Іра, оцінивши всю небезпеку ситуації. – Все це мені не подобається. 
-    Ще рано, потрібно зачекати, - зашепотіла Леся, чим розізлила подругу.
-    І де твій супергерой? – з сарказмом запитала Іра. – Хіба нам не загрожує небезпека, міг би вже рятувати.
Відповісти подрузі Олеся не встигла, бо почула над головою скрипучий голос: 
-    Не треба чекати Силя, я знайшла нам жертви. 
Відьма голосно розреготалася, а дівчата аж похололи. В кожної в голові стукало лише одне: де той супергерой і чому він не рятує, адже тепер вони опинилися в реальній небезпеці. Дочікуватися доки їх схоплять дівчата не стали, а кинулись втікати. Іра побігла першою, а от Олесі пощастило менше, бо відьми зрозуміли, що можуть залишитися без свого подарунку долі, зреагували миттєво і одна з них вхопила Лесю за куртку і притягнула до себе. 
-    Стій, куди це ти зібралася.
Іра на мить зупинилася і озирнулася, але подруга крикнула
-    Біжи.
І дівчина побігла з однією думкою, що потрібно знайти допомогу для подруги і врятувати її від божевільних відьом. 
-    Інша втекла, - помітила одна з жінок. 
-    Нехай, все одно вона нам непотрібна, а самостійно точно не врятується.
Відьми залилися реготом і потягнули бідну Олесю за собою. 
Іра тим часом бігла з усіх сил, гілки чіплялися за одяг і хлистали по рукам і обличчі, але дівчина на це взагалі не зважала. Знайти допомогу і врятуватися. Заради цього можна і потерпіти. Ірина навіть не помітила як вибігла на якусь галявину, залиту місячним сяйвом. Посеред неї стояв чоловік у чорному плащі і дівчина кинулася до нього, підсвідомо розуміючи, що він точно друг і допоможе. Чоловік її також помітив і кинувся на допомогу. Іра швидко почала говорити про відьом, про кровавий ритуал, але схоже її бурмотіння незнайомець не розумів і тому вона, перед тим як втратити свідомість, прошепотіла: 
-     Врятуй мою подругу…, - дівчина не знала чи зрозумів, хоч це чоловік в плащі, але думати про це не було сил і дівчина впала в безпам’ятство. 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше