Розділ 9 Врятувати будь-якою ціною 

Олександр з легкістю підхопив дівчину на руки і відніс в безпечне місце, а сам вирушив на пошуки іншої дівчини, яку так просила врятувати незнайомка. З бурмотіння дівчини чоловік зрозумів лише окремі слова: відьми і кровавий ритуал. 
Невже ці відьми зовсім втратили страх, щоб обманювати героїв і таємно проводити криваві ритуали і приносити в жертви живих людей. Це порушувало договір, який був укладений ще сто років тому. З відьмами домовлятися взагалі немає сенсу, вони все одно будуть робити те що задумали, а від цього страждають звичайні люди. 
Вдалині замигали вогні, а в повітрі відчувалася вібрація їхньої сили. Тепер для Олександра було ще більшою загадкою, як дитина могла провести такий потужний ритуал, що він аж змінив погоду, при цьому самотужки і за допомогою світлої магії і навіть без людських жертвоприношень. Алекс зупинився в кількох метрах від шабашу відьом і роззирнувся довкола. Відьми так були поглинуті останніми приготуваннями, що навіть не помітили незваного гостя. Дівчина, вибрана за жертву, була прив’язана до стовбура дерева і навіть не рухалася, певно була без свідомості. Лише вітер безжально розвівав в різні боки її довге темне волосся. Заявитися просто так і потребувати у відьом дівчину герой не міг, адже тоді він також порушить договір, а щоб судити їх за всією строгістю, потрібно було і самим бути чистими, а то відьми в очі також кинуть звинувачення в порушенні договора. Олександр помітив, що дівчину охороняє лише одна відьма і то вона була зовсім молоденька і не найкраща як для охоронця, бо уважно розглядала, що робили більш старші. Напевно це був її перший ритуал і тому дівчині було цікаво все, що відбувалося. Про жертву вона взагалі схоже забула. 
Алекс просто не міг не скористатися такою нагодою, він почав повільно наближатися до дерева, до якого була прив’язана незнайомка. Проте не встиг він зробити десяти кроків, як почув голосне: 
-    Час настав. 
Всі відьми підхопилися зі своїх місць і кинулися до вогнища, стали в коло і взялися за руки. Чоловік чув, як вони щось бурмотіли, але слова розібрати було просто неможливо, ймовірно тому, що закляття були на іншій, відомій лише відьмі мові. Найгірше було те, що вони почали кружляти і навколо дівчини, відрізаючи будь-яку можливість до неї підступити і врятувати. Олександр стояв в стороні і метикував, що міг би зробити. Рішення з’явилося швидко. Він розправив свій плащ і легко злетів, перестрибуючи через відьом, які кружляли у своєму ритуальному танці. Опинившись в середині кола герой швидко, лише одним помахом руки, перерізав міцні мотузки і підхопив непритомну дівчину на руки.
Відьми помітили, щось неладне, різко зупинилися і змовкли, а коли роздивилися, що це їхню жертву в них викрадають, то голосно скрикнувши кинулися до дерева, біля якого була прив’язана дівчина і стояв Олександр. Чоловік, вільною рукою змахнув плащем, з легкістю перестрибнув через оторопілих відьом і кинувся геть. Він чув як вони вигукували різні закляття і прокльони, але чоловік на це не зважав, бо ж на нього не діяли ніякі замовляння і це було більше ніж просто добре. Достатньо віддалившись від місця подій, Алекс зупинився і уважно подивився на дівчину, яка повільно приходила до тями. Її очі розплющилися лише на мить і вона прошепотіла: 
-    Це ти…
І знову впала в безпам’ятство. Олександр навіть за такий короткий проміжок часу встиг роздивитися її темно-карі очі і цей погляд, він десь його вже бачив. Точно, нарешті пригадав герой, це ж вона стояла тоді так безстрашно зі своєю подругою під час грози. І ще раніше, де б він міг її бачити, ось це питання його знову мучило, як у той день, коли їхні погляди зустрілися. Це якесь дежавю, але Олександру здалося, що він вже тримав ось так цю незнайомку на руках і рятував від якоїсь небезпеки. 
-    Та ні, просто здалося, - проговорив в голос Алекс і продовжив нести дівчину в безпечне місце.
Проте більше хвилювало чоловіка, що до неї не поверталася свідомість. Точно доведеться нести дівчину до Романа, щоб він їй допоміг своїми травами. Та ще ж потрібно буде за тією іншою повернутися, адже їй також необхідно обробити рани. Ну і деньок сьогодні видався. Відразу двох дівчат врятував, вивів відьом на чисту воду, знайшов нові факти по справі. А Роман ще забороняв Олександру сьогодні іти на Лису гору, добре, що чоловік його не послухав. 
Дівчина тихо застогнала, і Олександр пришвидшився і вже через кілька хвилин обережно поклав незнайомку на кушетку у лабораторії Романа. 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.