Розділ 20 Ще одна зачіпка або совість мовчить

Олександр піднявся до своєї кімнати і закрив двері на ключ, щоб його ніхто не турбував. З карману плаща дістав якусь скляну капсулу, адже саме її він знайшов у схованці, яку показала йому Олеся. Ні, чоловіка геть не мучила совість, що він так підступно повів себе з дівчиною. Їй небезпечно знаходитися біля нього, а вона цього сама ніяк не може зрозуміти. Тому якщо Леся зникне з резиденції, то від цього всі лише виграють, включаючи і її. 
Алекс уважно роздивився колбу і обережно її розкрутив. На землю впав якийсь папірець. Чоловік його підняв і прочитав одне єдине слово: Дріади. 
Написано рукою діда, то от на кого він полював, а потім безвісті пропав. Тепер стає ще більш цікаво. Хто вони? Це ж духи дерев, наскільки герой пам’ятав, чи може він щось і плутав. Потрібно терміново розповісти про все Михайлу Петровичу і порадитися з ним. Можливо той ритуал і пов’язаний якось із дріадами. Ця історія стає ще більш заплутаною, але поки що є маленький прогрес, як то кажуть, примарна ниточка. 
Після невеликого перепочинку Олександр вирушив на пошуки вчителя, якого у кабінеті не виявилося. 
Олеся тим часом плакала в своїй кімнаті гіркими сльозами. Подумки картала себе за вчинену дурість, але нічого змінити вже не могла. Звісно був варіант піти до Михайла Петровича і той би знову став на її сторону і приставив Олександра. Проте дівчина хотіла грати чесно, а тому виконає свою обіцянку, хоч як і важко не буде. Поки що ще не придумала, що скаже батькам, чому вона так швидко повернулася із закордонної практики, але ще ж є досить часу щось переконливе вигадати. З цього моменту Леся більше не буде слухати інтуїцію, а лише розум і більше ніколи в житті не буде укладати парі. З неї досить і цього, що погубило її можливу кар’єру і всі плани, які виглядали такими геніальними в її думках і так легко реалізовувалися. Лише одна дурість і все пропало. Тепер Олександр геть зовсім не буде підпускати її до себе та і взагалі напевно навіть марно буде потрапляти у небезпеки, бо він не прийде на допомогу. Одним словом, Олеся вважала себе круглою дурепою, в якої ще досі жевріла надія, що може щось трапиться і Алекс передумає від неї позбавлятися.
Олександр знайшов вчителя у фехтувальному залі, він ганяв невидимого супротивника по залу і викрикував погрози. Алекс завмер на порозі, бо боявся завадити Михайлу Петровичу, але чоловік його помітив і різко зупинився. 
-    О, Олександре, добре, що ти прийшов. Допоможеш мені старі кості розім’яти, - кивнув вчитель на меч, який висів на стіні зі зброєю. 
-    З радістю.
Герой вхопив меча і раптово перейшов в напад, не давши Михайлу Петровичу навіть віддихатися. Проте чоловік вже був давно готовий до атаки і вправно відбивав удари, відтісняючи Алекса до стіни. Хоч і Олександр був спритніший, зате у вчителя були сильніші і точніші удари, які поки що загрожували його супротивнику поразкою, до того ж ганебною. Герой змінив тактику і тепер вже він наступав з величезною швидкістю завдаючи удари, які Михайло Петрович блискавично відбивав. Ця сутичка тривала досить довго, і втомлені чоловіки нарешті опустили зброю і перевели подих. 
-    Молодець, Алексе, моя школа не пройшла для тебе даремно.
-    Дякую за ваші слова, вчителю. Стараюсь. 
Герої повісили зброю і рушили на вихід із залу фехтування. Олександр відразу перейшов до справи.
-    Михайле Петровичу, я вас шукав, щоб повідомити одну новину, виказати свої думки щодо розслідування, а ще хочу дещо запитати.
-    Ну, що ж, ходімо до мого кабінету і там спокійно поговоримо. 
Чоловіки піднялися наверх, замовили каву і сіли у крісла у кабінеті. 
-    Розповідай, я тебе уважно слухаю. 
-    У будинку діда я знайшов одну капсулу, в якій була записка з одним лише словом: дріади. Я чомусь думаю, що вони мають відношення до нашої справи, адже ритуал був проведений на досить складному дереві і до того ж був світлий. А хто окрім духів дерев міг таке зробити і при цьому не постраждати. Я ж правильно дав визначення дріадам? 
-    Так, дріа́ди — німфи, покровительки дерев, вони живуть в печерах, лісах, полях, горах, річках і джерелах, уособлюють сили та явища природи. За міфами, німфи були довговічні, але не безсмертні. Від шлюбів німф з богами народжувалися герої (Ахіллес, Еак). Перебуваючи поблизу людей, німфи краще розуміли їхні потреби й турботи, нерідко допомагали людям або карали їх. Дзюрчання струмків, шелестіння лісу, дзижчання комах — усі голоси весни й літа були ніби їхнім співом. Вони були втіленням усього приємного, зворушливого, милого в природі. 
-    Ого, ви так багато про них знаєте, - захоплено сказав Алекс. 
-    Я після зникнення твого діда почав своє розслідування. Підозрював, що він на дріад полював. 
-    Чому ж тоді ви не сказали, що хоч щось знаєте про його місію, коли я вас питав? – здивувався Алекс.
-    Бо тоді ти б почав розслідувати цю справу і для тебе вона нічим хорошим не закінчиться б. 
-    Тобто дріади чисто теоретично можуть бути замішаними у вчиненому. 
-    Думаю навіть не теоретично, а точно замішані, але я от не знаю де їх шукати. Я чомусь впевнений, що твій дід їх знайшов, саме тому і пропав. 
-    Я знайду їх і про все дізнаюся, можливо навіть про діда свого дізнаюся.
-    Молодець, Олександре, ти справжній герой, але будь обережним. Дріади хоч і спеціалізуються на світлій магії, але можуть бути небезпечними якщо їх розізлити, - попередив Михайло Петрович. 
-    Дякую за підтримку, я не осоромлю нас. 
-    Я ніколи навіть не думав, що ти можеш це зробити, ти народжений, щоб бути героєм. 

Якщо книга вам подобається, то залишайте зірочки і коментарі, це додає мені наснаги і допомагає в творчості. Всім дякую, хто почав читати мою книгу, сподіваюся вона вам сподобається. 

Також бажаю вам залишатися здоровими в наш непростий час пандемії коронавіруса, як кажуть, температури вам 36, 6.