Глава 7

- Що? Що трапилось? – на крик збіглися всі хто був в домі.

- Пані Елізабет була на прогулянці, раптом коня вкусила змія, він несподівано почав бігти і пані впала з нього. Вона дуже постраждала. 

Від таких слів місіс Дарсі зомліла. 

- Як? Як таке могло трапитись? – злісно кричав містер Дарсі? Хто недогледів? Невдовзі весілля? Як ви таке могли допустити? Де вона?

- Пане вона в своїй кімнаті.

- Викличте лікаря! Негайно!

Дівчина лежала в ліжку непритомною, її обличчя було все в ранах, а на руках багато крові.

- Що ж тепер буде? – приказувала місіс Дарсі, - донечко люба моя.

- Де лікар? – нервував батько.

- За ним поїхали.

-Хто небуть може допомогти моїй донці?

- Пане я можу, - підійшла Роза.

- Давай хучіш.

Розі швидко оглянула дівчину, омила її рани там помастила цілющою маззю.

- Пане, це все що я можу зробити, коли прибуде лікар можливо він зможе що щось вдіяти.

Невдовзі приїхав лікар, він оглянув дівчину, і сказав, що попереднє лікування було дуже доречним і ще допоможе швидше одужати. Коли процедури було закінчено місіс Дарсі запитала:

- Лікарю, коли одужає моя донька?

- Їй знадобиться близько пів року до повного одужання, травми важкі, є деякі переломи, я залишив вам ліки якими потрібно користуватись.

- Пів року? – вигукнув батько, - у неї весілля через лічені дні, зробіть щось!

- На жаль тут медицина безсила, потрібен час.

- Лікарю, а що з її обличчям? Воно таке поранене,- запитала мати.

- Синці невдовзі зійдуть, для того, щоб рани зажили потрібен час, але боюся шрами залишаться.

- Моя донечка, моя красуня, моя бідолашна… - прошепотіла мати.

Лікар пішов і в маєтку запанувала мертва тиша, кожен поринув у свої думки. Хтось співчував молодій пані, комусь було байдуже, а хтось роздумував над тим, що буде далі.

Розалінда готувала будинок до ночі, тушила свічки та закривала штори. Раптом вона почула розмову з кімнати містера та місіс Дарсі.

- Що ми тепер будемо робити?

- Я не знаю, але весілля відбудеться.

- Але як, Лізі ще хвора, та й перенести весілля ми не можемо.

- Я не знаю, але будь якою ціною весілля буде. Я стільки Зусиль до нього доклав, нам необхідний статус членів королівської родини.

- Але як?

- Я вже все придумав, ми замість Елізабет відправимо королю іншу дівчину. Він ще не знає яка наша донька.

- Ти що? Як ми це зробимо? Ми не можемо видавати за нашу доньку іншу дівчину!

- Можемо!

- Любий ти що? Наша донька так мріяла про цей шлюб, та й кого ми зможемо послати замість неї? Донька в нас лише одна.

- От це ти і вирішиш, кого ми виберемо, немає коли гаяти часу.

Місіс Дарсі була неймовірно засмучена, адже її чоловік начхав на рідну хвору доньку заради якихось титулів і привілегій, але робити було нічого, вона мусила підкоритись.

Цілу ніч вона не могла заспокоїтись думки не давали заснути, кого ж вибрати? Де взяти ту дівчину, яка піде під вінець замість Лізі? Хто зможе? Що робити?

Як тільки настав ранок місім Дарсі покликала Розі.

- Розаліндо ти мені дуже подобаєшся як служниця, тому у мене для тебе є особливе завдання.

- Слухаю вас моя пан, чого побажаєте?

- Ти знаєш що трапилося із моє донькою, і те, що вона невдовзі мала вийти заміж, так от, вона не може відправитись в королівський палац, тому заміть неї поїдеш ти. 

- Що?

- Я знаю ти здивована, але нам важлива репутація нашої сім’ї, і ми не можемо дозволити собі скасувати весілля, тому вирішено, ти прикинешся нею і поїдеш до палацу.

- Я не достойна цього моя пані, нехай хтось інший поїде. Я ж лише служниця.

- Це не підлягає запереченню, завтра ти вирушаєш.

Як тільки містер Дарсі повернувся дружина розповіла йому, що вирішила, хто замінить їхню доньку. Вибір був очевидним, адже лише Розалінда була писемною, розумілась в медицині та трохи в мистецтві. Жодна з інших служниць не вміла навіть читати. Тим паче дівчина гарна станом, струнка, симпатична і роботяща. На серці у місім Дарсрі був щем, але виходу іншого не було – чоловік був неприклонним.

- Нет, що мені робити? Місіс Дарсі хоче відправити мене в королівський палац замість Елізабет.

- Це чудово, ти тепер не будеш важко працювати, ти станеш принцесою, будеш сама мати багато служниць і жити в розкоші!

- Але я не хочу, це не моє життя, я буду вимушена вийти заміж за незнайомого чоловіка і прикидатись зовсім іншою людиною.

- Не засмучуйся так, ти не зможеш піти проти волі місіс та містера Дарсі. Все буде добре, будь мужньою. Та й взагалі, можливо той принц ще ліпший красунчик від того як про нього говорять, і людина можливо він не така погана.

-  Сподіваюсь..

- Ти головне пиши мені, розповідай, як там в палаці, який той принц, мені так цікаво! – із захопленням викрикнула Нетті.

- Обов’язково, і ти пиши мені, я буду сумувати.

- Ну годі, годі, а то розплачусь, піди краще в баню, тобі завтра в королівський палац їхати.