Глава 11

Річард та Елізабет ввійшли до кімнати, зацарювала ніякова тиша, принц зробив декілька кроків вперед та став перед вікном, деякий час дивився в даль, а потім повернувся до Лізі та з кривою посмішкою сказав, ніби посмакував кожен склад «Принцеса Елізабет, дружина принца другого Річарда» підійшовши надто близько до Лізі зачепив пальцем її підборіддя а підняв вгору так, щоб їхні погляди зустрілись.

- Ну, що ж, вітаю – ти тепер принцеса.

- Дякую – сухо відповіла Лізі.

Річард обійшов навколо своє новоспеченої дружини та оглянув її оцінюючим поглядом:

- А ти нічогенька, суконьку он яку вдягла, зачіску зробила, готувалась, хотіла мені сподобатись- він нахилився до її вуха так, що гаряче дихання обпалювало їй плечі і промовив: нічого в тебе не вийшло, ти не склала хорошого враження.

Від цих слів Лізі запалала гнівом, але вирішила мовчати. Потім Річард поклав руки на плечі дівчини та відсунув волосся на перед та почав розшнуровувати корсет. Що він робить? Навіщо, невже він збирається... Коли останні петлі були звільненні сукня впала дололу. Лізі відчула сором, її щоки відразу ж запалали рум'янцем, але Річард так і залишався із кам'яним обличчям.

• - Фігурка нічогенька, але ти не мій типаж. Там в штабі візьмеш одяг, переодягнись не вічно ж тобі бути в цій сукні.
• Лізі мовчки виконала наказ.
• - А ти чому не переодягаєшся?
• - Що вирішила подивитись на такого красунчика як я?
• - Іще чого, потрібен ти мені. Я хочу відправитись в свої покої, як мені їх знайти?
• - Ти нікуди не підеш, не вистачало мені, щоб по палацу ходили чутки, що від Принца Річарда наречена в першу ніч втекла . Будеш тут до ранку.
• Лізі не хотілося з самого початку сваритись із своїм новоспеченим чоловіком, тому вона змирилась із його жахливою поведінкою.
• - Я хочу спати.
• - Тобі хтось заважає? Лягай он там на дивані. Чи ти все таки хочеш цю ніч провести зі мною у ліжку?
• - Іще чого!
• Дівчина забрала одну подушку та ковдру з ліжка, якщо він замерзне цієї ночі без ковдри то його проблеми. Вона вмостилась на дивані але сон їй не йшов. Річард ніби вже спав, але її не покидали думки про те, що через неї він мерзне. Тому вона акуратно вкрила його ковдрою. Але хллопець не спав, його здивувала така поведінка дівчини, хоча вирішив не показувати це тому він зробив прикинувся що спить. Якась дивна теплота огорнула його серце коли Лізі віддала ковдру, про нього давно ніхто не піклувався. в цей момент хотілось подякувати та приголубити її але гордість не дозволяла цього зробити. Вранці принц прокинувся раніше і побачив як Лізі скрутилась клубочком, їй було холодно. Річард непомітно вкрив її ковдрою та пішов кімнати.
• Незважаючи на те що Лізі завжди прокидалася рано коли вона встала Річарда вже не було.
• "Невже королівські особи не звикли довго ніжитися в ліжку?" -подумала вона, але загалом якої різниця? Елізабет відправилася до своєї кімнати і довелося трохи поблукати палацом адже орієнтувалася вона погано. Принцеса переодягнулася в просту зелену сукню вона була лише прикрашена мереживом на поясі. Коли лізін вже заплава волосся у косичку в кімнату зайшла Клара.
• - Доброго ранку пані, як спалося, ви гарно відпочили?
• - Так, дякую Кларо які плани на сьогодні?
• - Ви маєте поснідати з його високість у принцом Річардом.
• -А це обов'язково? Я не можу як раніше сідати сама?
• - Ні адже ви тепер його дружина і ви маєте снідати та вечеряти разом із своїм чоловіком.
• "Снідати і вечеряти?- подумала дівчина,- чому мені доведеться так часто з ним бачитись?"
• - А де буде сніданок? Мені іноді здається, що я можу заблукати в палаці.
• - Я відведу вас.
• Коли Лізі прийшла до потрібних покоїв, вона була здивована. Кімната неймовірно гарна, все таки цей самозакоханий нарцис має гарний смак. В центрі стояв стіл, вкритий різноманітними стравами, прибори стояли для двох персон, але Річарда ще не було.