Глава 18

Наступного ранку Лізі не могла дочекатись сніданку, в її голові була масса ідей, щодо свята для Артура. Таке заняття було їй до душі. Річард також був в доброму гуморі, тому за сніданком вони розмовляли про майбутнє свято.

• - Я б хотіла також вибрати скатертини на стіл та квіти, щоб прикрасити залу, вони мають між собою гармонувати.
• - Можемо сьогодні цим зайнятись.
• - Чудово, також потрібно, щоб були музиканти, яку музику любить Артур?
• - Йому до душі спокійна але весела музика, до речі він любить танці, тому можна про це подбати?
• - Твій друг любить танці? Не думала, що таке може подобатись чоловікам. - дівчина посміхнулась.
• - А що тут такого? Він любить проводити час з прекрасними дамами.
• - О, він ще той ловелас.
• - Так, він любить жіночу увагу, як хлопчик, не награвся ще... До речі потрібно вибрати меню, та вино.
• - Було б добре піти разом, адже ти знаєш його вподобання?
• В цей день Річард вирішив відмінити всі свої справи та зайнятись підготовкою свята. Цей день став особливим у житті Елізабет та Річарда, сьогодні вони вперше провели так багато часу разом, вони розмовляли на різні теми і все більше пізнавали один одного. Вони прогулювались по саду, вибирали місця для столів, милувались краєвидами, обговорювали меню та водночас дізнавались один про одного. Наприкінці дня вони були втомлені та задоволені, хоча кожному нем хотілось визнавати але проводити час разом було приємно для обох. Незважаючи на те, що день підходив до кінця - залишилась ще одна справа - потрібно було вибрати вино. Вони спустились у винний погіб, але на останній сходинці Елізабет послизнулась і стала падати, але сильні руки принца вчасно схопили її за талію. В цей момент здалося, що час зупинився, Річард притиснув дівчину до своїх сильних мускулистих грудей, і відпускати її не хотілося, його руки ніжно обвивали тонку талію дівчини. Їхні серця дуже швидко бились в унісон.
• - Дякую, - несміливо сказала Елізабет.
• - Будь обережною.
• У погребі було дуже багато різноманітних пляшок з вином, усі вони були досить дорогими, і кожна відрізнялась смаком, часом витримки. Річард приніс декілька пляшок найкращого королівського вина, та поставив перед Лізі. - Нам слід вибрати.
• - Ну напевно хай буде ось це, - дівчина показала на одну з пляшок.
• - Воно тобі подобається?
• - Не знаю, я ніколи не пила вина.
• - Справді? Та невже? Це ж такий чудовий напій. Тобі слід спробувати.

Принц взяв два келихи та налив по трохи вина. 
- Для того, щоб смак розкрився повністю, потрібно дати йому подихати, - він покрутив келих в руках, Лізі слідувала його прикладу.
- Потім візьми в рот трохи вина, та перемісти його то за одну шоку, то за іншу, після чого набери ротом трохи повітря. 
Після того, як дівчина виконала всі вказівки вона зрозуміла, що вино справді має цікавий але дуже приємний смак, дещо схожий на виноградний сік.
- Ну як тобі перша дегустація вина? 
- Мені сподобалось, дуже смачно. 
Річард відкривав одну за одною пляшку, для того, щоб його дружина могла сповна відчути різноманіття смаків вина. Після такої дегустації сп'яніння не змусило себе чекати, тим паче, що дівчина пила взагалі перший раз. Розмови ставали все відвертішими, а стосунки все гарячішими. Вже був вечір, тому пара вирішили піти до покоїв, щоб бува не заснути в погребі. Вони вирушили в покої принца. Річард міг із цікавістю запитувати все що хотів знати про свою дружину, адже наврядчи в тверезому стані він міг би так відверто цікавитись нею, дівчина поводила себе просто і невинно це так подобалося принцу, йому хотілося, щоб такі відносини у них були завжди, щирі і відверті, а головне ніяких сварок і ненависті. 
Цього вечора не було обмежень ні на які питання, і врешті решт розмова зайшла дужий далеко.
- Річарде, - червоніючи і ніяковіючи запитувала принцеса, - а скільки у тебе було дівчат?
- Тебе справді це цікавить? Я не думаю, що тобі сподобається відповідь.
- Ну скажи, - протягнула Лізі.
- Чесно кажучи я не знаю, було багато, чимало дівчат хоче скосити в ліжко до сина короля. Багато хто розумів, що це лише на одну ніч і продовження не буде, але всерівно йшли на таке. 
- А ти хоч когось з них кохав? Чи всі були лише на одну ніч?
- Був випадок... Я щось вже багато розповідаю. А в тебе багато коханців було?
Дівчина ніяковіючи сховала голову в подушку яку тримала на колінах. 
- Так не піде, я тобі розповів, тепер твоя черга. 
- Не було.
- Що ніодного?
- Ніодного 
- І ти, що? Ще ні разу...
- Чому ти допитуєшся, не зрозумів чи що? - роздратовано викрикнула дівчина.
- Ну все не злись. Я зрозумів. А ти б хотіла?..