Принцеса Незнайомка

Глава 19

Здавалося, що повітря стало густішим, а напруга між молодими людьми зашкалювала.

  • - Так, - томно промовила дівчина.
  • Вино дало про себе знати і Річард підсунувся ближче до Елізабет та накрив її губи поцілунком, здавалося що ще ніколи він не почував себе так ніяково. Її губи були такими м'якими та ніжними, дихання гаряче обпалювало його шкіру. Руки принца швидко знайшли застібку сукні і потягнули вниз. Потім обережно споскаючи сукню дололу принц спускав поцілунки все нижче і нижче, осипаючи мокрими доріжками шию, ключиці та груди дівчини. Після того, як сукня повністю звільнила тіло дівчини Річард міг розгледіти її прекрасну фігуру в спокусливій бйлизні. Хотілося різко зірвати її та водночас ніжно пестити її тіло. Звільнивши тіло від білизни він цілував її внітрішню сторону бедра, наближаючись до своєї цілі. Дівчина вигиналась та стогнала від задоволення. Все ж таки її чоловік досвідчений коханець. Його язик дарував її неймовірну насолоду, але хотілося більшого, але раптом він зупинився, і підвівся.
  • - Що ти робиш?
  • - Ти дуже п'яна, тобі потрібно виспатись.
  • - Але я хочу, щоб ти позбавив мене цноти.
  • - Ти не в собі, я не хочу, щоб це відбувалось так, ти завтра пошкодуєш. Давай краще лягати спати.
  • Незважаючи на те, що тіло кричало Річарда про інше, все ж таки розум взяв владу і він тримав себе в руках. Йому справді не хотілось, щоб вона стала схожою на одну з своїх коханок, які в п'яному стані не завжди розуміли, що роблять. Він хотів, щоб вона свідомо бажала близькості з ним, а не вино в її організмі . Хлопець накрив Елізабет ковдрою і збирався піти.
  • - Не йди, залишся зі мною. Завтра ми протрезвіємо і станемо один одному чужими. Я хочу ще трошки побути з тобою .
  • Ці слова врящили принца, він розумів, що Лізі має рацію, йому самому хотілось, щоб їхні відносини завжди були такими. Він ліг поряд обійнявши дівчину і вони міцно заснули .
  • Сонце вже давно піднялося і сонячні зайчики бігали по ліжку на якому спала Лізі, пробуджуючи її від сну. Голова неймовірно баліло, ну здрастуй перше похмілля. Глянувши під ковдру дівчина згадала минулий вечір і їй було неймовірно соромно. Обличчя відразу залилось фарбою. Її охопив сором. Річарда поруч не було, і це не могло не радувати. Адже їй зараз найменше хотілося його побачити. Одягнувшись вона побачила на столі скланку з якимось білим непрозорим напоєм і записку. " Випий, тобі стане краще, сніданок ти вже проспала" . " Ух який турботриливй подумала дівчина" але той факт, що їй не доведеться його бачити принаймні до вечора не міг не радувати. Цілий день дівчина не могла заспокоїтись: "Як дивитись йому в очі після того, що вона вчора зробила?" "Може просто не йти на вечерю? Але тоді він записав чому я не прийшла." "А може просто зробити вигляд що нічого не пам'ятаю? Точно так і зроблю, все ж таки я була п'яна". Незважаючи на свій сором, згадуючи вчорашній вечір на обличчі дівчини з'являлась усмішка, їй було приємно, що принц не скористався її станом, безпосічністю, а навпаки потурбувався про неї поклав спати, та й про похмілля не забув. Незважаючи на те, що він одягає маску злості і байдужості, дівчина була певна, що глибоко в душі він може бути ніжним і люблячим.
  • Сьогодні Річард прокинувся буде рано, оскільки він був досвідченим і не пив вина понад міру, він почував себе добре, якесь дивне бажання побудило його потурбуватись про Лізі, виходячи з кімнати він накрив її оголене тіло ковдрою. Він сам не розумів, що робить. Чому він так відверто говорив з нею вчора? Чому задавав так багато питань? Невже вона його цікавить? Ці думки злили його самого. Він розумів, що має ненавидіти її, але серце чомусь з цим не погоджувалось. Для того, щоб різні думки не дошкуляли йому, сьогодні принц вирішив зайнятись державними справами. За останній час їх назбиралось багато. Адже приготування до свята в честь Артура зайняли багато часу. Але і цей час він згадував з незрозумілим задоволенням. Йому подобалося проводити час із дружиною, хоча він і не хотів цього визнавати. Розглядаючи документи принц і не замітив як швидко плине час. Коли він вже зібрався іти з кабінету в його руки потрапив дивний документ. Він був виданий від імені короля, але королівської печатки на ньому не було. А в змісті було сказано, що король відрікається від трону і на своє місце призначає наймолодшого сина Генріха. Річард був шокований. Як так? Трон передається найстаршому сину, та й король не може відріктися від трону. Зазвичай, коли король старіє, він призначає регента, але ж не відрікається. Цей документ збентежив Річарда. Він заховав його в потайне місце в столі і відправився до свої покоїв на вечерю.
  •  
  •  




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше