Частина 17

До весілля залишилося три дні. Марі була центром уваги та клопотань. Рональда знову почали клясти та обговорювати, але не наважувались робити це при Марії, тепер тема батька для неї була під забороною. Декілька днів вона ходила, як зазомбована, але згодом біль минав, вона намагалась не  думати, і це допомогало...

Весільну сукню шили на замовлення, а як по-іншому... Марія майже не розмовляла з Адріаном, та й бачити його не надто хотіла. І ось день, про який мріють сотні дівчаток з дитинства, день коли закохані поєднують не тількі матеріальне..., вони поєднують свої серця та душі в одне ціле, даючи клятву бути разом, не дивлячись на перешкоди та падіння, що будуть в їхнюму житті, але для Марії цей день - формальність... Цей зал, ці усмішки, клятви, сукня - це все не справжнє, це лише брехня, лише ілюзія. Ілюзія яка зникне відразу, як журналісти знімуть сюжет. 

 - Чи згоден ти, Адріан - Мартін Альхич, взяти, Марію - Ілуізу Рефір, в законні дружини? - Спитав священник.

 - Згоден!

- А ти, Марія - Ілуіза, згодна взяти, Адріана - Мартіна, за законного чоловіка?

 - Згодна...

 - Отже, владою даною мені Богом та людьми, я оголошую вас чоловіком та дружиною! - Оголосив на весь зал священник.

Щасливі крики та радісні вигуки залунали на все подвірья. Адріан легенько нахилився до Марії та обережно її поцілував. На наступний день, їх поцілунок був на першій шпальті всіх газет, але це інша історія. В той день майже всі повірили у щирість їхніх почутів, Марія грала добре, а Адріан ще краще. Їх перший весільний танок супроводжувався десятками спалахів, іноді Адріан зразково посміхався, а Марія щасливо дивилась. Здавалось, що цей день триватиме вічно, так хотілося кудись втекти, або сховатись. Зрештою, все минає, і цей день також минув. Настав вечір, але гуляння було в самому розпалі.

Марію та Адріана відпустили зі свята. Діана, - нова покоївка Марії, допомогала їй розшнурувати сукню та зняти макіяж. Коли Марія уже майже лягла спати, вона почула стук у двері.

 - Марі, відчиниш?

Вона відразу впізнала голос свого чоловіка, піднявшись з ліжка, Марі підійшла до дверей, але відчиняти їх не збиралась:

 - Ні, не відчиню! Якщо ви прийшли для шлюбної ночі, то краще пошукайте Елізу! - Вигукнула вона через щілину у дверях.

 - Марі, ну годі, я прийшов з миром.

 - Як прийшов з миром, так з миром і підеш!

 - Ну, будь  ласка, у мене важлива новина, - говорив Адріан.

Марія повільно відчинила двері.

- Яка новина?

 - З наступного семестру ти підеш у мою школу.

 - Тобто з наступного року, це все?

 - Ні не все... Ем..., я не знаю як сказати, - говорив Адрі посміхаючись.

 - Та що уже!

 - Ми їдемо у подорож.

 - Що?!

 - Нуууу ми, типу одруженні.

 - Добре, я зрозуміла, це все? - Сказала Марія та схрестила руки

 - Так, надобраніч, і, до речі, їдемо завтра вранці, - усміхнувся Адріан та подивився прямо в її очі.

Марія захлопнула двері прямо перед його носом.

Адріан лише усміхнувся.

 - Моя дівчинка...